Сонячні затемнення – найцікавіші факти
Затемнення – це астрономічне явище, під час якого одне небесне тіло потрапляє в тінь іншого небесного тіла. Затемнення може бути повним (коли один небесний об’єкт повністю закритий іншим небесним об’єктом) або частковим (коли одне небесне тіло частково закрите іншим небесним тілом).
Земному спостерігачу найбільш відомі місячні та сонячні затемнення. Саме про них і піде мова у нашій сьогоднішній статті.
Додамо, що крім затемнень Місяця і Сонця відбуваються затемнення й інших небесних тіл. Так, наприклад, Венера і Меркурій можуть перетинати сонячний диск (так званий транзит), а Місяць і планети закривають фонові зірки (покриття). Зоряні затемнення відбуваються у подвійних (або кратних) зоряних системах, які спостерігаються на Землі як періодична зміна яскравості зірок.
Цікаві факти про сонячні затемнення
• Найдовше повне сонячне затемнення у XXI столітті сталося 22 липня 2009 року, його спостерігали в Індії, Непалі, Бутані, Китаї, на Гавайських островах. Тривалість цього затемнення становила 6 хвилин 29 секунд. Повне затемнення Сонця теоретично може тривати до 7,32 хвилини.
• А найдовше у цьому столітті кільцеподібне сонячне затемнення (коли кутові розміри Місяця є меншими за кутові розміри Сонця) тривало аж 11 хвилин і 8 секунд. Ця подія відбулася 15 січня 2010 року, і спостерігати її могли жителі Африки та Азії.
• Мінімальна швидкість руху місячної тіні по земній поверхні становить трохи більше 1 кілометра на секунду. Цікаво, що космонавти, які під час повного сонячного затемнення знаходяться на орбіті, можуть спостерігати тінь від Місяця, яка біжить по поверхні Землі.
• Перед тим, як Сонце повністю зникне за Місяцем, на краю його диска чітко видно різні оптичні ефекти, наприклад – так звані «чотки Бейлі» і «діамантове кільце». Це пов’язано з тим, що останні промені сонячного світла проходять практично паралельно поверхні Місяця, відбиваючись і затримуючись на нерівностях місячного ландшафту – кратерах і горах.
• Описаною вище особливістю часто користуються закохані молоді чоловіки, щоб запропонувати руку і серце своїм обраницям, адже вид на небі дуже схожий на обручку з каменем.
• Краса і «точність» сонячного затемнення (як астрономічного явища) обумовлені чудовим збігом – діаметр Сонця майже в 400 разів більший за діаметр Місяця, і при цьому відстань від Землі до Сонця майже в 400 разів більша, ніж від Землі до Місяця.
• Планета Земля – це єдине місце у нашій Сонячній системі, де можна спостерігати повне сонячне затемнення.
• Найбільша ширина тіні від Місяця на земній поверхні не перевищує 270 кілометрів, тому повне сонячне затемнення спостерігається лише у вузькій смузі по дорозі тіні. Оскільки Місяць обертається навколо нашої планети по еліптичній орбіті, то відстань між Землею та Місяцем у момент затемнення може бути різною, відповідно – діаметр плями місячної тіні на поверхні Землі може змінюватись у досить широких межах від максимального (близько 270 км) і аж до нуля.
• Китайський ієрогліф для позначення сонячного затемнення – Ши – означає «поїдати». У Стародавньому Китаї вважалося, що при затемненні сонячний собака їсть Сонце, тому всі жителі починали інтенсивно бити в барабани і видавати інші гучні звуки, щоб звірюга відригнув світило назад на небо.
• У тому ж Китаї знайдені найдавніші письмові згадки про сонячне затемнення, які датуються як мінімум 1050 роком до нової ери.
• Порівнявши дані з китайських давніх джерел та сучасні спостереження, астрономи шляхом складних розрахунків визначили, що за три тисячі років тривалість доби збільшилась на 0,047 секунди.
• Інерція Світового океану, крім уповільнення обертання Землі, призводить до віддалення Місяця від Землі. Підраховано, що приблизно через 600 мільйонів років Місяць віддалиться від Землі настільки, що його буде недостатньо для «закривання» Сонця, тому сонячні затемнення припиняться.
• В будь-якій точці нашої планети сонячне затемнення можна спостерігати в середньому один раз аж на 370 років.
• Але існують і окремі місця на Землі, наприклад – Карбондейл у штаті Іллінойс (США), де останнє затемнення було 21 серпня 2017 року, а наступне очікується 8 квітня 2024 року, тобто з проміжком всього сім років.
• Під час місячного затемнення навколо Місяця утворюється видимий червонуватий ореол через те, що сонячні промені на шляху до Місяця проходять через земну атмосферу.
• Канадський астроном Дж. Кемпбелл витратив понад 50 років свого життя, «колекціонуючи» різні види затемнень. Він прагнув побачити 12 різних типів цих явищ, і при цьому майже щоразу, коли мало відбутися затемнення, небо було закрите щільними хмарами.
• У записах Христофора Колумба описано випадок, як місячне затемнення допомогло мореплавцю і його команді вижити на Ямайці. Під час конфлікту з місцевим населенням моряк пригрозив, що з неба зникне Місяць, як знамення небес, невдоволених поганим забезпеченням іспанців продовольством.
Отже, 29 лютого 1504 року відбулося місячне затемнення, яке Колумб передбачив, використавши астрономічні карти і календарі, і налякані аборигени вирішили співпрацювати із «могутніми прибульцями» – надалі продовольчих проблем у іспанців не було. Що ж, як кажуть, знання – це сила!
***На верхньому фото: Зображення сонячного затемнення, створене NASA.
Коментування закрито.