Сорока – найцікавіші факти
Сорока або сорока європейська (Pica pica) – птах з сімейства воронових (Corvidae) ряду горобцеподібних (Passeriformes).
Це немігруючий вид, повсюдно поширений в Європі, більшій частині Азії, а також на північному заході Африки.
Сороку легко впізнати завдяки її довгому хвосту та чорно-білим пір’ям, а також дуже голосному стрекоту.
Європейські сороки живуть невеликими зграями, збираючись більшими групами навесні, під час «сватання». Самці заграють із самками, піднімаючи та опускаючи пір’я на голові і швидко розводячи та зводячи хвостове пір’я.
Ці птахи зводять великі гнізда високо на деревах, вони куполоподібні і будуються з гілочок. У квітні або в травні самки відкладають у гнізда 5-8 маленьких яєць.
Харчуються сороки переважно твариною їжею – яйцями, дрібними гризунами і птахами, пташенятами інших птахів, ящірками та жуками, але також їдять насіння рослин.
Як правило, сороки не уникають населених пунктів і часто близько підходять до людей. Вони дуже розумні і, як відомо, полюбляють красти блискучі предмети.
Для розваги сороки можуть дражнити домашніх тварин, особливо котів, а також людей у парках.
Існує багато підвидів. Недавні дослідження показують, що корейський вид (P. pica sericea) генетично сильно відрізняється від інших євразійських підвидів і може бути окремим видом.
Два інші різновиди – один (P. p. mauretanica) поширений на північному заході Африки, а інший (P. p. asirensis) зустрічається на південному заході Аравії – мають специфічне оперення, і також можуть бути самостійними видами.
За даними МСОП (Всесвітньої організації з охорони природи), цей вид птахів у їхньому червоному списку входить до категорії LC (найменша загроза популяції).
Цікаві факти про сороку
• Незважаючи на те, що сороки вважаються легковажними птахами, вони насправді дуже розумні, а їх мозок займає такий же обсяг щодо їх тіла, як і у людиноподібних мавп. Про кмітливість цих пернатих любителів красти блискучі предмети говорить хоча б те, що вони завжди облаштовують свої гнізда виходом на південь, щоб отримати зайву крапельку тепла. А область мозку, відповідальна за пізнання навколишнього світу, в мозку сороки займає приблизно таку ж частину, як і аналогічна область в мозку людини.
• Для спілкування з родичами ці птахи використовують голос, але їх «спів» не можна назвати мелодійним, тому більшості людей він здається дратівливими криками. Починаються ці крики ранньою весною, коли у сорок починається шлюбний сезон. Відбувається він раніше, ніж у інших птахів, часто вже в квітні.
• Гнізда у сорок мають кулясту форму, а за розмірами їх можна порівняти з футбольним м’ячем. Причому ці родичі ворон будують зазвичай 5-6 гнізд, просто про всяк випадок, щоб не привертати уваги хижаків до конкретного місця. У підсумку, вони займають лише одну з цих будівель, і ретельно її стережуть. Що не заважає їм самим при нагоді розоряти гнізда інших пернатих, і навіть поїдати чужих пташенят і яйця.
• Орнітологи давно вже намагалися встановити причину такої любові сорок до блискучих предметів, але так і не змогли прийти до якогось однозначного висновку. Єдине припущення – вони їм просто подобаються, ну, чисто естетично. Тому що в будівництві гнізд вкрадені блискітки вони не використовують, та й взагалі нічого з ними не роблять, просто залишаючи їх на дні гнізда.
• Сороки відносяться до зимуючих птахів, так що сезонних міграцій вони не здійснюють. Але бувають і винятки – популяції, що мешкають в суворих північних регіонах, в разі настання особливо холодної зими можуть на деякий час перебратися на південь. Водяться ці пернаті на всіх материках, за винятком Антарктиди.
• Їх не можна назвати ні моногамними, ні полігамними створіннями. Найчастіше сороки утворюють постійні пари, але вони можуть розпастися з різних причин – все як у людей. Причому партнера вони собі вибирають ще до досягнення однорічного віку, коли розмножуватися вони не здатні. Ще через рік або близько того, подорослішавши, партнери приступають до «виробництва» на світ потомства.
• Сороки часто роблять запаси їжі, але не у себе в гнізді, як більшість птахів, а на землі, точніше – зазвичай під поверхнею грунту. Таких заначок у них може бути багато, і вони завжди пам’ятають, де що лежить. Їм відчайдушною заздрістю могли б позаздрити білки – ці гризуни теж роблять безліч схованок із запасами, але часто забувають місця їх розташування.
• Як показують спостереження, сороки з великим задоволенням селяться поблизу від людського житла, ймовірно, тому, що в таких умовах їм простіше добувати їжу. І вони, на відміну від переважної більшості диких тварин і птахів, запам’ятовують і розпізнають людей не по запахам, а по обличчях.
• На землі сороки зазвичай поводяться досить незграбно. Ходити, подібно воронам, вони вміють, але їх ноги не дуже добре пристосовані до ходьби, тому вони вважають за краще переміщатися короткими стрибками. Ця їх незграбність моментально випаровується, варто їм піднятися в повітря – сороки літають швидко, і легко можуть виписувати в небі складні кульбіти.
• Незважаючи на те, що ці птахи ведуть територіальний спосіб життя, і захищають свою територію від конкурентів, при перельотах вони тримаються зграями, більш-менш великими. Це допомагає їм захищатися від хижаків, і вони завжди приходять на допомогу родичам, що потрапили в біду.
