Стрибки у висоту – цікаві факти

Стрибки у висоту – це спортивна дисципліна, в якій спортсмени стрибають через поперечину, встановлену на точно виміряній висоті. Це частина олімпійської програми з перших сучасних Олімпійських ігор 1896 року.

Стрибки у висоту та стрибки з жердиною – це дві дисципліни, спрямовані на вертикальний рух в олімпійській програмі. Стрибки у висоту були одними з перших видів спорту, які вважалися прийнятними для жінок, і вперше змагання з цієї дисципліни для жінок були включені до програми літніх Олімпійських ігор 1928 року в Амстердамі.

Спочатку спортсмени застосовували техніку, яку називали «ножицями», але з посиленням конкуренції були запроваджені нові, більш ефективні стилі, одним з яких був «фосбері-флоп». Саме таку техніку використовувала Стефка Костадінова, коли встановила світовий рекорд 2,09 метра на чемпіонаті світу 1987 року в Римі. Цей показник ще й досі не покращений. Для чоловіків світовий рекорд 2,45 метра належить Хав’єру Сотомайору з Куби.

Цікаві факти про стрибки у висоту

Стрибок “ножицями”, за який канадка Етель Кетервуд отримала золоту медаль на Олімпійських іграх 1928 року у Амстердамі.

• Змагання зі стрибків у висоту були популярні з найдавніших часів у різних народів світу, ось тільки досягнення стрибунів в історії не збереглися. Перший документально підтверджений результат був зафіксований у 1864 році. Англійський спортсмен Роберт Майчл подолав планку на висоті 167 сантиметрів. При цьому техніка стрибка була досить примітивною: розбіг по грунту і приземлення на траву. Такі змагання були травмонебезпечними.

• У XIX столітті спортсмени використовували два способи стрибка: з прямого розбігу пролітали над планкою, підібгавши ноги, або, розбігшись під гострим кутом, здійснювали ножицеподібні рухи. Називався цей спосіб «переступання». Цікаво, що жоден інший вид легкої атлетики не зазнав за свою історію стільки змін. За 100 з невеликим років спортсмени використовували величезну кількість методів переходу через планку.

• Стрибки у висоту були включені в програму перших Олімпійських ігор сучасності у 1896 році. Участь у змаганні взяли всього п’ять спортсменів, троє з них представляли США. Саме американці і зайняли три перших місця. А чемпіоном став Еллері Кларк з результатом 181 сантиметр. Кларк був різнобічним спортсменом, на тій Олімпіаді він переміг і в змаганнях зі стрибків у довжину.

• Мрією стрибунів на рубежі XIX – XX століть була висота у два метри. В той час вона здавалася недосяжною, а деякі вчені всерйоз висловлювали припущення, що це може стати межею людських можливостей. «Космічний» рубіж першим підкорив американець Джордж Хорайн на Олімпійських іграх 1912 року. Але ця знаменна подія сталася на попередніх змаганнях Олімпіади. А у фіналі Хорайн виступив скромніше, з результатом 189 сантиметрів він став лише третім.

• Першим радянським рекордсменом в стрибках у висоту став легендарний Валерій Брумель. Свій перший рекорд він встановив 18 червня 1961 року, показавши результат 223 сантиметри. Протягом найближчих двох років Брумель ще п’ять разів бив свої ж рекорди, піднявши планку до 228 сантиметрів. Але кар’єру великого спортсмена перервала важка травма.

• У 1968 році переможцем Олімпійських ігор став американець Дік Фосбері, який продемонстрував новий спосіб стрибка: він долав планку, повернувшись спиною до неї. Подібний спосіб отримав назву «Фосбері-флоп», через деякий час його взяли на озброєння практично всі найсильніші стрибуни світу.

Грецький атлет Константінос Циклітирас під час змагань зі стрибків у висоту з місця на літніх Олімпійських іграх 1912 року в Стокгольмі.

• У 1908 і в 1912 роках в програму Олімпійських ігор входили також стрибки у висоту з місця, спортсмени стрибали через планку без розбігу. Кращий результат цих змагань належить американцеві П.Адамсу, який 1912 року показав результат у 163 сантиметри.

• Як вже було сказано вище, в даний час рекорд світу в стрибках у висоту належить кубинцю Хав’єру Сотомайору. Рекордний стрибок відбувся давно – 27 липня 1993 року. Результат – 245 сантиметрів. Сотомайора називали також людиною, яка перестрибнула футбольні ворота. Як відомо, висота стандартних футбольних воріт становить 244 сантиметри. А жіночий рекорд встановлений ще в далекому 1987 році. Болгарська спортсменка Стефка Костадінова стрибнула у висоту на 209 сантиметрів.

• Шведському стрибуну Стефану Хольму не вдалося стати світовим рекордсменом, хоча він і перемагав на Олімпіаді 2004 року. Але шведу належить інше унікальне досягнення: при власному зрості у 181 сантиметр він стрибнув на 2 метри 40 сантиметрів. Виходить, що він подолав планку, висота якої на 59 сантиметрів перевищувала зріст спортсмена.

Поштова марка СРСР. Міжнародні спортивні змагання “Дружба-84”.

• Найвищих результатів у стрибках у висоту домагаються рослі спортсмени, які мають при цьому відносно невелику вагу. Наприклад, неперевершений на даний момент світовий рекордсмен Хав’єр Сотомайор при зрості 193 сантиметри важив 80 кілограмів. Фахівці вважають, що оптимальний зріст спортсменів 190 – 195 сантиметрів, а вага від 78 до 83 кілограмів.

• До Олімпійських ігор 1980 року, які пройшли в Москві, була випущена ціла серія срібних монет. На одній з таких монет номіналом в 5 рублів зображений стрибун, що долає планку. Монета виготовлена зі срібла 900-ої проби, її вага 16,67 грамів, а тираж становить 119 143 примірників. В обіг монета вийшла у 1978 році.

• Колись висота в два метри здавалася для стрибунів недосяжною. Зараз за подібний результат не можна навіть отримати звання «Майстер спорту». А де ж та межа, вище якої людина просто не в змозі буде стрибати? Незабаром після Олімпіади в Москві був складений прогноз передбачуваних результатів, які будуть показувати кращі спортсмени на рубежі XX – XXI століть. Згідно з даним прогнозом, до початку третього тисячоліття чоловіки-стрибуни зможуть подолати висоту в 250 сантиметрів. Як показала практика, досягти даної висоти поки не вдається. Не вистачає п’яти сантиметрів, але навіть на їх подолання можуть знадобитися десятиліття.