Чому в СРСР змінили порядок кольорів у світлофорі
Ми звикли, що у світлофорах червоний колір знаходиться вгорі, а зелений знизу.
Але у старих радянських книжках 60-70 річної давнини можна зустріти ілюстрації, на яких все навпаки.
Невже тоді художники недбало ставилися до роботи і не надавали значення розташуванню кольорів?
На початку 1930-х років в СРСР рух автомобілів у великих містах став досить щільним. Регулювальники не справлялися з потоком машин і на вулицях з’явилися перші світлофори.
Вони були схожі на сучасні, ось тільки червоний колір в них розташовувався внизу. Так що картинки в старих книгах абсолютно точно відображають існуючий тоді стан речей.
Але згодом червоний і зелений колір поміняли місцями. Тому в нових виданнях відомих усім книжок світлофори мають звичний для нас вигляд.
Але навіщо знадобилося щось змінювати та переробляти тисячі світлофорів по всій неосяжній країні? Причиною стали нові світові стандарти знаків дорожнього руху, які довелося визнати і СРСР.
Дядько Стьопа і «неправильний» світлофор
Перші світлофори з’явилися в середині XIX століття, коли автомобілів ще не було, а на дорогах безроздільно панували вози та екіпажі.
У 1868 році жителі Лондона з подивом побачили на одному з перехресть дивний механізм на стовпі, з лопатями, що поперемінно піднімалися і опускалися.
До кінця XIX століття, коли з’явилися автомобілі, в Європі і США світлофор вже не був дивиною.
В Радянському Союзі перший світлофор з’явився лише у 1930 році, в Ленінграді. Як і в інших країнах, червоний колір в ньому був знизу.
У 1935 році радянський поет Сергій Михалков випустив першу книгу про міліціонера дядька Стьопу. Ілюстрації до неї намалював художник Амінодав Мойсейович Каневський. На них можна побачити ті самі «неправильні» світлофори, які бентежать наших сучасників.
Дитячі книги про високого доброго міліціонера перевидавалися багато разів. У 1959 році, в черговому виданні, ілюстрації Каневського відредагували і розмістили червоний колір вгорі. Це була єдина зміна у зображенні і її міг помітити лише уважний читач.
Конвенція і нові стандарти правил дорожнього руху
До Другої світової війни у світі існували дві основні системи дорожніх знаків. Перша найстаріша використовувала для інформування учасників руху написи.
Друга, що з’явилася у 1931 році на конференції в Женеві, включила в себе 26 дорожніх знаків. Вони ділилися на вказівні, попереджувальні та наказові. Тоді ще не було жартівливих знаків, які можна зустріти на дорогах сьогодні.
У 1949 році в тій же Женеві знову зібрали представників різних країн. Цього разу конференція затвердила два важливі документи: «Конвенцію про дорожній рух» та «Протокол про дорожні знаки та сигнали». Представники СРСР також були присутні, але до нових правил не приєдналися.
Згідно з введеними в Женеві стандартами, на базі яких десятки країн розробили свої ПДР, порядок кольорів на світлофорах змінили.
Радянський Союз довго ігнорував нововведення і приєднався до конвенції лише у 1959 році. Саме тоді були змінені всі світлофори країни, а світлофори на ілюстраціях у книгах набули звичного вигляду.
