Синьоголова іфрита – пташка, що вбиває дотиком
Зі шкільної лави ми добре знаємо, що отруйними можуть бути членистоногі, рептилії, земноводні та риби. Більш ерудовані назвуть ще й декілька ссавців, таких як качконіс і товстий лорі. Але чи знаєте ви, що небезпеку може становити птах, розміром із звичайного горобця?
Так ось, синьоголова іфрита (лат. Ifrita kowaldi) ламає всі стереотипи і народжує нові фобії у тих, хто боїться отруйних тварин.
На щастя, зустріч із отруйною пташкою нам не загрожує, бо іфрита є ендеміком Нової Гвінеї. Більш того, її бачив далеко не кожен мешканець джунглів, оскільки ареал проживання цих птахів дуже вузький. Вони зустрічаються у високогірних вологих лісах на висоті близько 1500-3600 метрів над рівнем моря.
Синьоголова іфрита – дрібний птах, з довжиною тіла не більше 16 сантиметрів. Серед яскравих тропічних птахів іфрита просто губиться, оскільки має непримітне сіро-жовте оперення.
Єдина прикраса птаха – яскрава синя шапочка на голові, а самці, крім цього, можуть похвалитися тонкими «стрілками» від очей до скронь.
Птах добре літає, але при цьому вважає за краще переміщатися пішки, спритно лазячи по гілках дерев завдяки чіпким кігтям. Особливо боятися синьоголовій іфриті нікого, тому що отрута одного птаха здатна паралізувати середнього за розмірами хижака і вбити дрібного. Батрахотоксин, яким захищає себе пташка, не може позбавити життя дорослу здорову людину, але викликає дуже неприємні симптоми.
Птах не клює, не випльовує отруту і не дряпає нападника отруєними кігтями – вона повністю вкрита токсином, який знаходиться на її пір’ї і навіть на лапках. Діяти батрахотоксин починає миттєво – відразу при дотику до птиці. Спочатку відчувається оніміння шкіри, а потім симптоми наростають стрімко, вражаючи одночасно нервову і серцево-судинну систему.
Дрібному хижакові, навіть якщо вдасться вижити після «спілкування» з іфритою, повністю відновитися вже не вийде. Токсин діє безповоротно і жертва назавжди залишається частково паралізованою.
У людини контакт з цією птицею зазвичай закінчується тимчасовим паралічем кінцівки та вкрай неприємними нападами стенокардії. А ось для «сердечника», людини похилого віку або дитини контакт з синьоголовою іфритою може виявитися навіть смертельно небезпечним.
Вчені з подивом помітили, що поміщені в неволю синьоголові іфрити дуже швидко втрачають свої токсичні властивості. Це дозволило з’ясувати, що отрута цих птахів не продукт якихось особливих залоз, а отримується птахами ззовні. До речі, фотографії, на яких птахів тримають у руках, роблять зазвичай у вольєрах зоопарків, де птахи не є небезпечними.
У дикій природі комахоїдні іфрити люблять ласувати отруйними жуками роду Choresine, які й забезпечують їх батрахотоксином. А ось як самі птахи не гинуть від найсильнішої отрути, вчені поки з’ясувати не змогли.
Коментування закрито.