У наші дні в країнах колишнього Радянського Союзу активно вирубують тополі. Влітку ці дерева стають джерелом пуху, що спричиняє алергію. А ще за десятиліття багато тополь виросло до величезних розмірів і, гинучи від віку чи хвороб, вони падають на будівлі, лінії електропередач і навіть на людей.

В зв’язку з цим у багатьох виникає питання – навіщо взагалі в СРСР ці дерева висаджували в такій кількості? Невже було незрозуміло, що колись тополі створять безліч проблем?

Чому саме тополя?

Масова висадка тополь в СРСР розпочалася у 1950-ті роки. Це був повоєнний час, коли величезна країна відроджувалась із розрухи після Другої світової війни. Будували нові житлові мікрорайони та підприємства замість зруйнованих, і одразу їх озеленяли. Тополі обрав для цих цілей особисто Йосип Сталін. Зробив він це тому, що тополя швидко росте і невимоглива у догляді.

Радянські піонери висаджують дерева.

Окрім цього, свою роль відіграло і те, що тополі вважаються «природними фільтрами». Завдяки великій зеленій масі вони добре поглинають з атмосфери шкідливі речовини. Їм не страшна загазованість і промислові викиди, характерні для великих міст – тополі виживають у найекстремальніших умовах.

А ще тополя є справжнім рекордсменом щодо вироблення кисню. Вчені навіть підрахували, що одне велике дерево здатне за добу забезпечити киснем 4-х дорослих людей. Для великих промислових центрів зі шкідливими виробництвами та високою щільністю населення це було саме те, що потрібно.

В Радянському Союзі висаджували декілька видів цих дерев. Але найчастіше для озеленення використовувалася тополя пірамідальна (Populus pyramidalis; інша назва – тополя італійська; досягає висоти у понад 30 метрів), що є підвидом тополі чорної (Populus nigra).

Важливою перевагою цих дерев вважалася вузька, витягнута вгору крона. Завдяки цьому дерева можна було висаджувати дуже близько одне до одного. Так робили вздовж доріг, щоб захистити околиці від пилу та вихлопних газів.

Від любові до ненависті…

Тополиний пух сам по собі не є алергеном, але є алергенним акумулятором пилку інших рослин, який збирає з повітря.

Слід зазначити, що не всі тополі стають джерелом пуху. Ця особливість властива лише жіночим деревам, що цвітуть. Спочатку планувалося висаджувати тільки чоловічі екземпляри, але це виявилося не так вже й просто.

Відрізнити стать саджанця візуально не завжди можуть навіть вчені, що ж тоді говорити про піонерів або працівників заводів та установ, які займалися озелененням на суботниках. Тому висаджували всі тополі підряд, створюючи майбутнім поколінням серйозні проблеми.

Тополиний пух – це не лише небезпека для алергіків. Він добре горить і може викликати серйозні пожежі. Окрім цього, пух забивається у різне обладнання, починаючи від радіаторів охолодження автомобілів і закінчуючи складною промисловою електронікою. Через це в деяких республіках колишнього СРСР з тополями розпочали непримиренну боротьбу – ці дерева масово вирубують, а на їхнє місце висаджують інші види рослин.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!