5 таємниць Венери Мілоської, яка може і не Венера
Скульптуру Венери Мілоської знайшли 2 століття тому – 8 квітня 1820 року.
Вже 200 років вона розбурхує своїми таємницями уми істориків і мистецтвознавців.
У безрукої богині з грецького острова Мілос безліч загадок.
Більш того, їх число множиться чи не з кожним роком.
Пропонуємо вам 5 головних таємниць статуї, яку вважають найбільш загадковою в історії.
Виявив античну скульптуру дивовижної краси не археолог, а звичайний грецький селянин Йоргос Кендротас. Артефакт був прихований у ніші руїн однієї з будівель стародавнього міста Мілоса. Про свою знахідку грек розповів французьким офіцерам, що квартирувалися на острові.
Військові не розбиралися в стародавностях, але були не проти підзаробити на їх продажу. Тому вони збули статую Шарлю Франсуа Рів’єру – послу Франції в Туреччині.
Рів’єр був настільки люб’язний, що подарував статую королю Людовіку XVIII, а той помістив її у 1821 році в Лувр. Там Венера Мілоська знаходиться й донині.
А чи були руки?
Дивно, але ми досі не знаємо, чи були у Венери руки, коли її виявили. Скульптуру бачило чимало людей, які заслуговують на довіру, при цьому їх розповіді дуже суперечливі. Класична версія свідчить, що з фігурою дівчини, розбитої на дві частини, був ще й фрагмент руки – кисть, що тримає яблуко. Але куди поділася рука Венери, ніхто не знає.
Відомий французький мореплавець Жуль Дюмон-Дюрвіль, який побачив скульптуру одним із перших, описав її у своїх мемуарах. Офіцер стверджував, що у Венери були руки. Ліва, піднята вгору, тримала яблуко, а права притримувала складки спадаючої тканини.
Розповідь француза викликає сумніви. Саме Дюмон-Дюрвіль привіз послу Рів’єру малюнок статуї до Константинополя і запропонував її купити. На малюнку у Венери були обидві руки, а от привезли статую покупцеві вже без рук.
На питання про те, що сталося, капітан Дюмон-Дюрвіль розповів пригодницьку історію, гідну пера Жюля Верна.
Виявляється, коли французькі моряки несли статую стежкою до моря, щоб завантажити на корабель, на них напали. Незрозуміло, хто це був – чи то грецькі пірати, чи то турецькі яничари. Відважні французи відбили атаку, але при цьому неодноразово впускали дорогоцінну Венеру, відбивши їй руки та ніс.
Після того, як статуя опинилася на кораблі, ніхто не захотів повертатися на негостинний берег за відбитими частинами.
Це чудовий зразок пригодницької літератури, написаний моряком, котрий багато побачив за своє життя. Але більшість дослідників упевнені, що Дюмон-Дюрвіль просто брехун. Венера йому дісталася без рук, а намалював він її з руками, щоб вигідніше продати послу. Атака на березі була вигадана, щоб виправдати нетоварний вигляд Венери.
Венера чи Амфітріта?
Цікаво, що ніхто точно не знає, кого хотів зобразити стародавній скульптор. Зараз робота описана в Луврі як Венера Мілоська – скульптура епохи еллінізму, створена між 130 і 100 роками до нової ери. Так її й визнають у всьому світі вже два століття.
Чому всі вирішили, що дівчина з білого мармуру – Венера (Афродіта)? Висновок такий зробили лише тому, що саме богиню краси найчастіше зображують частково чи повністю оголеною. Жодних написів на скульптурі немає, а також відсутні будь-які атрибути, за якими часто впізнають богинь та богів.
Є думка, що Венера – це Артеміда, а у відбитій руці вона стискала лук. Також дехто стверджує, що стародавній автор зобразив Данаїду, що тримає в руці амфору. Але найчастіше наполягають на тому, що в руці був тризуб, а дівчина – це морська богиня Амфітріта.
Культ морської діви, до речі, був дуже популярним на Мілосі. Якщо ж фігура зображувала Венеру, то в руці їй належало тримати яблуко розбрату або щит, викуваний богом Вулканом.
Хто автор скульптури?
Венера Мілоська напрочуд нагадує іншу скульптуру – Афродіту Кнідську, роботи Праксітеля. Тому тривалий час автором статуї вважали цього грека, котрий жив у V столітті до нової ери. Але згодом було вирішено, що її створив Александр Антіохійський. Хтось згадав, що коли статую знайшли, то з нею був постамент із написом: «Александрос, син Меніда, громадянин Антіохії на Меандрі, зробив цю статую».
Якийсь час Александра вважали автором, але потім засумнівалися й у цьому. Справа в тому, що постамент кудись зник, а достовірних даних про підпис не було. Тепер Венера Мілоська офіційно вважається роботою невідомого майстра. Вчені вирішили, що це буде справедливо. Можливо, це взагалі якісна стародавня копія чиєїсь роботи – копіювати шедеври в V-IV століттях до нової ери було дуже модно.
Висловили свою думку і колекціонери старожитностей. Відомий збирач предметів античності Клод Тарраль свого часу заявив, що Венера – це плід таланту, який жив у II-I століттях до нової ери – скульптора Александра Родоського. Найвідоміша робота цього майстра – скульптура «Лаокоон і його сини». Питання авторством так і залишається відкритим і досі.
Венера у кольорі
Як і багато інших грецьких і римських скульптур, Венера Мілоська колись була розфарбована. У складках її нескромного вбрання були знайдені сліди фарби.
При цьому експерти стверджують, що хоч залишки речовини зараз ледве помітні, колись це була дуже яскрава робота.
Крім цього, в районі плеча правої руки у Венери був браслет, скоріш за все, з металу. На фрагменті руки, що зберігся, добре видно отвори від кріплення аксесуара. Шию статуї прикрашало намисто – від нього залишилися ледь помітні борозенки на мармурі.
Але і це не все. Найімовірніше, у богині у вухах були сережки! Втім, мочки вух Венери виявилися відбитими ще в античності якимись безсовісними мародерами.
Продукт піару
Навіть не надто досвідчена в стародавньому мистецтві людина помітить, що Венера Мілоська – не найкрасивіша статуя. При цьому її прийнято вважати зразком жіночої краси. Секрет криється у нескладних PR-технологіях початку XIX століття. У 1815 році, після поразки Наполеона, Франція віддала Італії викрадену військовими Венеру Медічі.
Французам дуже хотілося мати у своєму розпорядженні щось класичне, прекрасне, шедевральне. Як такий об’єкт була обрана богиня з відбитими руками Венера Мілоська. Її виставили в Луврі 7 травня 1821 року і з прем’єри зробили важливу подію. На захід до музею запросили послів Туреччини, Англії та Голландії. Презентація була обставлена дорого та помпезно.
Венерою Мілоською належало захоплюватися і це ретельно виконувалось. Дифірамби скульптурі співали художники, критики та мистецтвознавці. Щоправда, знайшлися і критики, що поставили під сумнів її художню цінність. Наприклад, відомий художник П’єр Ренуар вважав Венеру безглуздою і описав її як «великого жандарма». Але голоси скептиків губилися на тлі хвалебного хору.
Безрука Венера і досі вважається найціннішим надбанням французького народу. А по суті, вона була просто вкрадена у народу Греції Дюмон-Дюрвілем та його дружками. На момент виявлення скульптури, в цій країні не було закону, що забороняв вивезення старожитностей. Багатостраждальну землю Еллади грабували всі, кому було не лінь.
