Вінстон Черчилль – найцікавіші факти
Вінстон Черчилль (сер Вінстон Леонард Спенсер-Черчилль) – британський політик і державний діяч, відомий своєю тривалою політичною кар’єрою і особливо своєю ключовою роллю у Другій світовій війні.
Був членом парламенту протягом 64 років, він служив у 13 урядах і двічі був прем’єр-міністром країни. Офіцер британської армії, історик, письменник і художник. Народився 30 листопада 1874 року у Вудстоку (Оксфордшир), помер 24 січня 1965 року в Лондоні.
Будучи молодим офіцером, він воював у Британській Індії, Судані і був захоплений в полон під час Другої бурської війни. Він здобув популярність як військовий кореспондент і письменник.
Протягом п’ятдесяти років Черчилль займав багато політичних і міністерських посад. До Першої світової війни він встиг побути міністром економіки, міністром внутрішніх справ і Першим лордом Адміралтейства у ліберальному уряді Герберта Асквіта.
Під час війни він займав пости міністра озброєння, військового міністра, міністра авіації та міністра у справах колоній. Після війни Черчилль працював канцлером казначейства в консервативному уряді Стенлі Болдуїна.
Черчилль виступав проти посилення місцевого самоврядування Індії та проти зречення короля Едуарда VIII у 1936 році. У 30-х роках Черчилль не займав державних посад і знаходився в політичній ізоляції, але попереджав про небезпеку озброєння Німеччини.
З початком Другої світової війни його знову призначили Першим лордом Адміралтейства. Після відставки Невіла Чемберлена 10 травня 1940 року Вінстон Черчилль став прем’єр-міністром Великої Британії і керував урядом та кабінетом міністрів до кінця війни та перемоги союзників.
Він ігнорував пропозиції Адольфа Гітлера щодо сепаратного миру, що призвело до так званої «Битви за Британію». Черчілль виступає з промовами та радіопередачами, які надихають британський народ.
Після Другої світової війни Консервативна партія програла вибори 1945 року, і Черчилль став лідером опозиції. У 1946 році він першим заговорив про радянську загрозу демократичній Європі, і ця промова вважається початком «холодної війни». З 1951 по 1955 рік він знову був прем’єр-міністром.
Він єдиний прем’єр-міністр Великої Британії, якому присуджена Нобелівська премія з літератури, і перший іноземець, обраний почесним громадянином США. Після смерті його вшанували організацією державного похорону, який став одним з найбільших зборів державних діячів в історії. До речі, цієї честі за всю історію Великої Британії до Черчилля було удостоєно лише десять видатних людей, які не були членами королівської родини.
Багато хто вважає Вінстона Черчилля одним із найвпливовіших людей в історії Великої Британії.
Цікаві факти про Вінстона Черчилля
• У короткій біографії Вінстона Черчилля згадано, що під час англо-бурської війни він служив у Африці, на території сучасної ПАР. З цим фактом пов’язана одна цікава подробиця: він настільки дістав супротивників-бурів, що ті призначили за його голову окрему нагороду, правда, скромну – всього 25 фунтів. Це моторошно образило майбутнього політика, який однієї лише зарплати отримував близько 250 фунтів на місяць.
• Протягом усього життя Вінстон Черчилль дуже багато курив, причому він вважав за краще тільки сигари, до яких звик під час служби на Кубі. Він до того побоювався, що вони можуть у нього раптово закінчитися, що завжди закуповувався про запас, купуючи відразу по 2 – 3 тисячі штук. Кинути палити він так і не зміг.
• Цей знаменитий британський політик був тонким знавцем літератури і живопису. Так, він напам’ять знав неабияку частину творів Шекспіра! При цьому Черчилль і сам був дуже талановитим художником, і створював чудові картини. Пабло Пікассо навіть стверджував, що він міг би прославитися на весь світ в якості живописця, якби не вибрав політичну кар’єру. Картини політика під псевдонімом «Шарль Морен» навіть виставлялися у паризькому Луврі.
• У дитинстві майбутній політик не виявляв ніякого інтересу до навчання, і в школі показував дуже скромні результати. Дійшло до того, що батьки Вінстона Черчилля змушені були визнати, що їх нащадок абсолютно безнадійний, після чого махнули на нього рукою. Школу Черчилль закінчив з найгіршим атестатом у своєму класі. А в шкільні роки йому нерідко діставалися удари різками, оскільки тілесні покарання для учнів тоді ще не були скасовані.
• Політичні погляди у нього були незмінними. Все життя Черчилль був противником більшовицької і комуністичної ідеології, і він вважав поширення цих поглядів найбільшою загрозою для цивілізованого світу. Незабаром після закінчення Другої світової війни, у 1946 році, він відкрито виступив у США з різкою критикою політичного ладу, що призвело до початку протистояння, відомого, як «холодна війна».
• Політик відрізнявся завидною кмітливістю. Одного разу він, виступаючи на важливому для нього засіданні, озвучував безліч статистичних цифр, що підкріплювали його слова, і йому вдалося переконати всіх присутніх. Пізніше друг Черчилля поцікавився – а коли він, власне, встиг зібрати цю статистику? Адже на це пішло б не менше ніж півроку! На що Вінстон відповів, що цифри він вигадав, але його опонентам буде потрібно вдвічі більше часу, щоб це довести.
• Вінстон Черчілль, який прожив 90 років, спокійно сприймав кінець людського життя, і він навіть сам склав сценарій для свого похорону. Він був виконаний, а на похорон політика прийшло стільки народу, що вони стали наймасштабнішими в історії Великобританії. А в 2002 році, згідно з соціальним опитуванням населення, саме цей політик був названий найвизначнішим британцем в історії.
• Одного разу в ресторані незграбний офіціант розлив шампанське на голову Черчилля. Лисіючий Вінстон не став гніватися, а лише поцікавився у офіціанта, що розсипався в вибаченнях, чи впевнений той, що шампанське допоможе йому від облисіння.
• В Індії, колишній британській колонії, люди, знайомі з політичними поглядами і літературними працями Черчилля, його недолюблюють. А все тому, що він різко виступав проти Індії, яка тоді була британською колонією, і вважав, що з індійськими сепаратистами потрібно боротися максимально жорстко.
• За своє довге життя Вінстон Черчілль написав безліч творів – як біографічного характеру, так і художнього. Їх число перевищує число романів, написаних Вальтером Скоттом і Чарльзом Діккенсом! Він навіть отримав Нобелівську премію з літератури у 1953 році, обійшовши іншого номінанта, Ернеста Хемінгуея, знаменитого американського письменника. Втім, Хемінгуей отримав цю премію вже наступного року.
