Видра – найцікавіші факти

Видра (лат. Lutra lutra; також – видра річкова, звичайна або європейська) – це хижак, ссавець з підсімейства Видрові (Lutrinae) сімейства Куницеві (Mustelidae), досить великий звір, володар витягнутого гнучкого тіла. В Україні видра занесена до Червоної книги.

Довжина звіра може коливатися від 50 до 155 сантиметрів. Найбільша видра в світі – гігантська (бразильська). Вона здатна досягати 240 сантиметрів у довжину і важити 30 – 35 кілограмів.

Варто пам’ятати, що якими б милими, розумними і доброзичливими вам не здавалися видри, це все-таки дикі тварини, погано пристосовані до домашнього життя. У США, наприклад, володіння видрою є незаконним у більшості штатів.

Цікаві факти про видр

• У той час як більшість хижаків є одиночними мисливцями, кілька видів видр (таких як північноамериканська річкова видра, морська видра і гігантська видра) утворюють сім’ї і групи.

Видри на поштовій марці НДР, 1987 рік.

• Ці товариські тварини здатні видавати безліч звуків – вони верещать і дзявкають, коли спілкуються між собою, можуть стрекотіти, коли грають, і видають шипіння і пирхання при переляку або небезпеці.

• Морські і річкові видри утворюють одностатеві групи, причому дитинчата чоловічої статі досить рано залишають жіночу групу. Гігантські (бразильські) видри ще більш прогресивні і утворюють відокремлені групи, очолювані вожаком, яким можуть бути особини як чоловічої, так і жіночої статі.

• Частина їх соціальної поведінки – це ігри. Гра для більшості видр включає в себе погоню і жартівливу боротьбу, це може бути також ковзання по льоду або бруду. Ще один спосіб розважити себе – це жонглювання камінням через груди і живіт. Вчені поки не розібралися, яку роль виконує це жонглювання. Висловлюються версії про те, що таким цікавим способом видри тренуються.

• Видри мешкають в річках, які багаті рибою, і вибирають місця біля берега з буреломом, де можна влаштувати надійний притулок, іноді – в озерах та інших водоймах. Зрідка звіра можна зустріти на морському узбережжі. Любить будувати собі лігво в печері або будує гніздо в заростях поблизу води.

• Видра зустрічається практично на всій території Європи (виключаючи Нідерланди і Швейцарію), Азії (крім Аравійського півострова) і Північної Африки. В Україні ці звірі водяться здебільшого в річках лісостепу і Полісся, іноді зустрічаються в степовій зоні, а в Азії видри живуть навіть на Чукотці.

• У видр неймовірно щільне хутро, яке допомагає їм не замерзнути в холодній воді. Їх хутро найщільніше в тваринному світі, близько мільйона ворсинок на квадратний сантиметр. Воно настільки щільне, що вода взагалі не може проникнути всередину. Повітря, затримуючись в хутрі, допомагає їм триматися на плаву.

Гігантська або бразильська видра (Pteronura brasiliensis).

• Морська видра-мама дуже піклується про своїх дітей. Поки дитинчата видри не здатні плавати, матері будуть носити їх на животі в теплих люблячих обіймах. Якщо матері потрібно кудись поплисти в пошуках їжі, вона знайде клубок водоростей, загорне дитинчат в нього і закріпить на місці. Дорослі морські видри часто тримаються за «руки», щоб не поплисти далеко, поки вони відпочивають.

• Морські видри не тільки використовують водорості, вони ще й захищають їх. Ці хижаки харчуються безхребетними, наприклад – такими як морські їжаки, які обожнюють водорості. Без морських видр кількість водоростей була б вкрай мізерною, що завдало б реальної шкоди навколишньому середовищу.

• Не всі видри милі. У гігантських (бразильських) видр короткі морди з великими ніздрями, гладке хутро, перетинчасті ноги і великі очі. Вони не такі милі, як інші видри. На тупійській мові (мова народу тупі, що мешкає на території Бразилії) їх називають «водяними ягуарами», і не без причини. Гігантські видри – це грізні хижаки, здатні харчуватися піраньями, черепахами, дрібними кайманами, крабами, зміями (включаючи анаконд) і водними птахами.