Жайворонок – цікаві факти

Жайворонок чубатий (Galerida cristata)

Жайворонок чубатий (Galerida cristata)
Жайворонок чубатий або посмітюха (Galerida cristata) на гілці, Ізраїль.

Жайворонки – дрібні птахи з сімейства Жайворонкових ряду Горобцеподібних підряду Співочих птахів.

Зазвичай вони не стрибають по землі, як горобці, а ходять.

Для цього сімейства характерним є витягнутий ніготь на нозі. Вони ведуть переважно наземний спосіб життя.

Харчуються дрібними безхребетними, комахами, черв’яками та насінням різноманітних рослин.

Жайворонка по праву називають співаком полів, адже це його дім і природне середовище проживання. Існує повір’я, що саме пісні цих птахів пробуджують землю до життя після довгого зимового сну.

І це не дивно, адже саме трелі цих маленьких пташок нагадують нам, що на календарі весна. Дзвінкі переливи чутні з перших сонячних березневих днів і до моменту, коли у пташиної пари з’являється потомство.

Люди звикли чути маленьких непримітних співочих пташок практично всюди, тому не особливо виділяють їх серед інших пернатих.



А тим часом у світі налічується 21 рід і 98 видів жайворонків (за даними на лютий 2018 року). І кожен з них володіє індивідуальними рисами. На територій України зустрічається 8 видів.

Найцікавіші факти про жайворонків

Жайворонок – це співоча пташка і сакральний символ сонця. Зовнішність у пташки, що багато в чому нагадує горобця, непрезентабельна. Тьмяне забарвлення робить їх максимально непримітними. Колір пір’я жайворонка відповідає відтінку грунту регіону, де він проживає.

Жайворонок лісовий (Lullula arborea)
Жайворонок лісовий (Lullula arborea), виноградники Ваграм, Австрія.

Пташенята виглядають трохи яскравіше своїх дорослих родичів, але не настільки, щоб привертати до себе чиюсь увагу. У цих пташок пір’ячко на голові і спинці рябе, з темною окантовкою. Грудка на кілька тонів світліше. Дзьоб великий, вигнутий конусом. На лапках є «шпори» – пальцеподібні відростки з гострими кігтями.

Залежно від виду середня вага жайворонка варіюється від 30 до 70 гамів, а довжина тіла від 10 до 20 сантиметрів. Самку від самця жайворонка складно відрізнити навіть досвідченим орнітологам, оскільки вони ідентичні і за розміром, і за колірною гамою. Відрізняється лише їх манера поведінки.

Жайворонок, на відміну від багатьох інших птахів, не виглядає граціозним. Його голова здається непропорційно великою по відношенню до тіла, а лапки, навпаки, дуже маленькими. Однак така безглуздість насправді оманлива. Як тільки пташка піднімається в повітря, вона немов перетворюється. Розправлені крила врівноважують хирляве тільце, і жайворонок здається найдосконалішою істотою на Землі. За польотом жайворонка можна спостерігати нескінченно, так само, як і слухати його спів.



Ці птахи досить сильні і витривалі для своїх розмірів, і можуть парити в небі і виводити трелі до 8 годин з нетривалими, але частими перервами. Але зреагувавши на небезпеку, вони практично каменем падають вниз, щоб сховатися в густій наземної рослинності.

Природних ворогів у цих маленьких непоказних співочих птахів дуже багато, тому природа подбала про своєрідний захисний механізм – щоб не стати чиїмось обідом, вони ховаються у траві. Однак звинувачувати жайворонків у боягузтві буде несправедливо. Самка цього виду не покине гніздо з яйцями, навіть якщо в безпосередній близькості виявиться людина. Своє майбутнє потомство вона стане оберігати до останнього подиху.

Жайворонок степовий (Melanocorypha calandra)
Жайворонок степовий (Melanocorypha calandra) в дельті річки Гьоксу на півдні Туреччини.

Більшість різновидів жайворонків живуть в Європі, Азії та Африці. Однак зустріти їх можна і на інших континентах. Наприклад, в Південній Австралії та Новій Зеландії. Таким чином, ареалом проживання маленьких співунів є практично весь світ. Ці пернаті здатні добре адаптуватися до умов навколишнього середовища, наприклад – в’юркові жайворонки успішно виживають навіть під палючим пустельним сонцем.

У своїй більшості жайворонки, на відміну від птахів зимуючих, є птахами перелітними, і з настанням холодів відлітають туди, де тепліше і клімат м’якше. На південь мігрують зграями, так літунам легше добувати їжу. У лютому-березні вони все одно повертаються на обжиті раніше місця. При цьому першими прилітають самці і облаштовують житло для себе, своєї потенційної пари і майбутнього потомства.

Гнізда жайворонки в’ють дещо пізніше, ніж інші птахи – вони чекають, коли проб’ється і зазеленіє молода поросль. Так їм легше відшукувати затишні містечка.

Для облаштування житла вибирають ділянки, засіяні зерновими культурами або зарослі високою травою. Рідше музично обдарованих птахів можна зустріти на відкритій місцевості в горах. Вони ніколи не селяться в гущі лісу, проте цілком можуть побудувати свої гнізда на узліссі в коренях дерев. Жайворонки можуть оселитися під каменем, в гілках полину тощо.

Жайворонок рогатий (Eremophila alpestris)
Жайворонок рогатий (Eremophila alpestris), штат Пенсільванія, США.

Якщо дотримуватися необхідних умов, то цих птахів можна утримувати і в неволі. Для цього їх потрібно забезпечити різноманітним збалансованим кормом, чистою і завжди свіжою питною водою, річковим піском для очищення крил і оптимальною температурою (у різних видів градус злегка різниться). Показником комфорту такого незвичайного пернатого вихованця буде його спів.

У неволі жайворонки можуть прожити близько 6-10 років (в залежності від виду), як і в природному середовищі.

У кожного жайворонка свій неповторний тембр звучання. Двох однакових голосів не буває.

Жайворонки здатні копіювати голоса інших птахів і тварин, і навіть людську мову.

Самки жайворонка майже не літають, переважно переміщаються по землі або висиджують яйця. Найчастіше співають самці. Чим вони вище злітають, тим голосніше звучать їх музичні переливи.



Пісня жайворонка звучить не більше 10 хвилин, потім польовому співаку потрібен короткий відпочинок.

Пташенята народжуються сліпими, проте розвиток їх дуже стрімкий. Вже через 25-30 днів молодняк перетворюється на дорослих особин.

Ці пташки добре вміють полювати. Їх здобиччю стають дрібні комахи та черв’яки, поїдаючи яких пернаті надають послуги фермерам і сільському господарству.

Для того щоб налагодити травлення, жайворонки час від часу поїдають дрібні камінчики. Ці камені потім труться в шлунку, подрібнюючи їжу. Так чинили ще динозаври в незапам’ятні часи.

Жайворонок польовий (Alauda arvensis)
Жайворонок польовий (Alauda arvensis), природний заповідник Frampton Marsh, Лінкольншир, Англія.

Через будову лап співунам складно сидіти на гілках, тому вони роблять це дуже рідко.

В Америці зустрічається тільки один вид цих птахів – жайворонок рогатий.

Замість води ці птахи вживають ранкову росу, і цього їм достатньо, щоб підтримувати баланс вологи в організмі.

Слов’яни вірили, що поле, над яким ллється пісня жайворонка, обов’язково буде плідним. Щовесни у вигляді цих пташок випікали спеціальне печиво, і дарували його близьким людям з побажаннями здоров’я і гарного врожаю.

Цим польовим співакам так само приписували містичну владу над сонцем і здатність викликати дощі під час тривалої посухи. Саме тому жайворонок є героєм багатьох пісень, прислів’їв і приказок.




Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!

Вам також може сподобатися