Жайворонок – цікаві факти

Жайворонки – це дрібні птахи, що належать до сімейства Жайворонкових (Alaudidae) ряду Горобцеподібних (Passeriformes) підряду Співочих птахів (Passeri). Зазвичай вони не стрибають по землі, як, наприклад, горобці, а ходять. Для цього сімейства характерним є витягнутий ніготь на нозі.

Вони ведуть переважно наземний спосіб життя. Харчуються дрібними безхребетними, комахами, черв’яками та насінням різноманітних рослин.

Жайворонка по праву називають співаком полів, адже це його дім і природне середовище проживання. Існує повір’я, що саме пісні цих птахів пробуджують землю до життя після довгого зимового сну. І це не дивно, адже саме трелі цих маленьких пташок нагадують нам, що на календарі весна. Дзвінкі переливи чутні з перших сонячних березневих днів і до моменту, коли у пташиної пари з’являється потомство.

Люди звикли чути маленьких непримітних співочих пташок практично всюди, тому не особливо виділяють їх серед інших пернатих. А тим часом у світі налічується 21 рід і 98 видів жайворонків (за даними на лютий 2018 року). І кожен з них володіє індивідуальними рисами. На територій України зустрічається 8 видів.

Найцікавіші факти про жайворонків

Жайворонок лісовий (Lullula arborea), виноградники Ваграм, Австрія.

• Жайворонок – це співоча пташка і сакральний символ сонця. Зовнішність у пташки, що багато в чому нагадує горобця, непрезентабельна. Тьмяне забарвлення робить їх максимально непримітними. Колір пір’я жайворонка відповідає відтінку грунту регіону, де він проживає.

• Пташенята виглядають трохи яскравіше своїх дорослих родичів, але не настільки, щоб привертати до себе чиюсь увагу. У цих пташок пір’ячко на голові і спинці рябе, з темною окантовкою. Грудка на кілька тонів світліше. Дзьоб великий, вигнутий конусом. На лапках є «шпори» – пальцеподібні відростки з гострими кігтями.

• Залежно від виду середня вага жайворонка варіюється від 30 до 70 гамів, а довжина тіла від 10 до 20 сантиметрів. Самку від самця жайворонка складно відрізнити навіть досвідченим орнітологам, оскільки вони ідентичні і за розміром, і за колірною гамою. Відрізняється лише їх манера поведінки.

• Жайворонок, на відміну від багатьох інших птахів, не виглядає граціозним. Його голова здається непропорційно великою по відношенню до тіла, а лапки, навпаки, дуже маленькими. Однак така безглуздість насправді оманлива. Як тільки пташка піднімається в повітря, вона немов перетворюється. Розправлені крила врівноважують хирляве тільце, і жайворонок здається найдосконалішою істотою на Землі. За польотом жайворонка можна спостерігати нескінченно, так само, як і слухати його спів.

• Ці птахи досить сильні і витривалі для своїх розмірів, і можуть парити в небі і виводити трелі до 8 годин з нетривалими, але частими перервами. Але зреагувавши на небезпеку, вони практично каменем падають вниз, щоб сховатися в густій наземної рослинності.

• Природних ворогів у цих маленьких непоказних співочих птахів дуже багато, тому природа подбала про своєрідний захисний механізм – щоб не стати чиїмось обідом, вони ховаються у траві. Однак звинувачувати жайворонків у боягузтві буде несправедливо. Самка цього виду не покине гніздо з яйцями, навіть якщо в безпосередній близькості виявиться людина. Своє майбутнє потомство вона стане оберігати до останнього подиху.

Жайворонок степовий (Melanocorypha calandra) в дельті річки Гьоксу на півдні Туреччини.

• Більшість різновидів жайворонків живуть в Європі, Азії та Африці. Однак зустріти їх можна і на інших континентах. Наприклад, в Південній Австралії та Новій Зеландії. Таким чином, ареалом проживання маленьких співунів є практично весь світ. Ці пернаті здатні добре адаптуватися до умов навколишнього середовища, наприклад – в’юркові жайворонки успішно виживають навіть під палючим пустельним сонцем.

• У своїй більшості жайворонки, на відміну від птахів зимуючих, є птахами перелітними, і з настанням холодів відлітають туди, де тепліше і клімат м’якше. На південь мігрують зграями, так літунам легше добувати їжу. У лютому-березні вони все одно повертаються на обжиті раніше місця. При цьому першими прилітають самці і облаштовують житло для себе, своєї потенційної пари і майбутнього потомства.

• Гнізда жайворонки в’ють дещо пізніше, ніж інші птахи – вони чекають, коли проб’ється і зазеленіє молода поросль. Так їм легше відшукувати затишні містечка.

• Для облаштування житла вибирають ділянки, засіяні зерновими культурами або зарослі високою травою. Рідше музично обдарованих птахів можна зустріти на відкритій місцевості в горах. Вони ніколи не селяться в гущі лісу, проте цілком можуть побудувати свої гнізда на узліссі в коренях дерев. Жайворонки можуть оселитися під каменем, в гілках полину тощо.

Жайворонок рогатий (Eremophila alpestris), штат Пенсільванія, США.

• Якщо дотримуватися необхідних умов, то цих птахів можна утримувати і в неволі. Для цього їх потрібно забезпечити різноманітним збалансованим кормом, чистою і завжди свіжою питною водою, річковим піском для очищення крил і оптимальною температурою (у різних видів градус злегка різниться). Показником комфорту такого незвичайного пернатого вихованця буде його спів.

• У неволі жайворонки можуть прожити близько 6 – 10 років (в залежності від виду), як і в природному середовищі.

• У кожного жайворонка свій неповторний тембр звучання. Двох однакових голосів не буває.

• Жайворонки здатні копіювати голоса інших птахів і тварин, і навіть людську мову.

• Самки жайворонка майже не літають, переважно переміщаються по землі або висиджують яйця. Найчастіше співають самці. Чим вони вище злітають, тим голосніше звучать їх музичні переливи.

• Пісня жайворонка звучить не більше 10 хвилин, потім польовому співаку потрібен короткий відпочинок.

• Пташенята народжуються сліпими, проте розвиток їх дуже стрімкий. Вже через 25 – 30 днів молодняк перетворюється на дорослих особин.

Жайворонок польовий (Alauda arvensis), природний заповідник Frampton Marsh, Лінкольншир, Англія.

• Ці пташки добре вміють полювати. Їх здобиччю стають дрібні комахи та черв’яки, поїдаючи яких пернаті надають послуги фермерам і сільському господарству.

• Для того щоб налагодити травлення, жайворонки час від часу поїдають дрібні камінчики. Ці камені потім труться в шлунку, подрібнюючи їжу. Так чинили ще динозаври в незапам’ятні часи.

• Через будову лап співунам складно сидіти на гілках, тому вони роблять це дуже рідко.

• В Америці зустрічається тільки один вид цих птахів – жайворонок рогатий.

• Замість води ці птахи вживають ранкову росу, і цього їм достатньо, щоб підтримувати баланс вологи в організмі.

• Слов’яни вірили, що поле, над яким ллється пісня жайворонка, обов’язково буде плідним. Щовесни у вигляді цих пташок випікали спеціальне печиво, і дарували його близьким людям з побажаннями здоров’я і гарного врожаю.

• Цим польовим співакам так само приписували містичну владу над сонцем і здатність викликати дощі під час тривалої посухи. Саме тому жайворонок є героєм багатьох пісень, прислів’їв і приказок.