Цікаві факти про Екваторіальну Гвінею
Екваторіальна Гвінея – держава на західному узбережжі Центральної Африки.
У колоніальний період територію країни займала Іспанська Гвінея.
Країна складається з острівної та континентальної частин.
Континентальна частина, Ріо-Муні, межує з Камеруном на півночі і Габоном на сході та півдні. Острівна частина складається з п’яти островів: Біоко, Коріско, Аннобон, Елобей-Чіко та Елобей-Гранде.
З площею 28 050 км² Екваторіальна Гвінея є однією з найменших країн Африки. Хоча країна отримала свою назву від екватора, він не проходить через країну. Острів Біоко (2017 км²), на якому розташована столиця Малабо, знаходиться за 32 км від узбережжя Камеруну і приблизно за 160 км на північний захід від континентальної частини країни.
Відкриття великих запасів нафти у 1996 році та їх експлуатація принесли країні значні доходи. Однак у 2004 році розслідування Сенату США щодо банку Riggs Bank, який перераховує прибутки Екваторіальної Гвінеї від нафти, виявило, що щонайменше 35 мільйонів доларів було внесено на рахунки президента країни Теодоро Обіанга Нгема Мбасого та його оточення.
Екваторіальна Гвінея є третім за величиною виробником нафти в країнах Африки на південь від Сахари. Окрім нафти, іншими важливими галузями промисловості в державі є лісове господарство, сільське господарство та рибальство.
Цікаві факти про Екваторіальну Гвінею
• Як і решта африканських держав, крім Ліберії та Ефіопії, Екваторіальна Гвінея в минулому була європейською колонією. Як і Західну Сахару, її захопили іспанці, і зараз вона є єдиною країною у всій Африці, в якій іспанська мова є офіційною, поряд з португальською та французькою. Причому близько 60% населення тут справді володіє іспанською! А для більшості інших рідною є французька мова. Втім, місцеві діалекти тут теж у ході.
• Розташована в Західній Африці Екваторіальна Гвінея цікава тим, що близько 92% її території знаходиться на материку, але столиця, місто Малабо, побудована на острові в Атлантичному океані. Щоправда, вже зовсім скоро її збираються перенести до міста Сьюдад-де-ла-Пас, яке спеціально будується в материковій частині країни для того, щоб прийняти на себе столичні функції.
• Близько половини жителів Екваторіальної Гвінеї живуть за межею бідності. При цьому середня зарплата тут досягає приблизно 1000 американських доларів на рік (мінімальна зарплата при цьому становить 223 долари), але разом із зарплатами пропорційно зростають і ціни. Незважаючи на це, сюди десятками тисяч з’їжджаються мешканці навколишніх країн, які шукають роботи.
• Міжнародна спільнота давно стурбована ситуацією, що склалася тут. У той час, як уряд багатіє, а люди виживають в умовах нестачі води, прісноводні запаси розпродаються за кордон, а військові почуваються абсолютно безкарно. На практиці це означає, що армія може творити, що хоче, і її генералам за це нічого не буде, доки вони виконують розпорядження уряду.
• Одна з основних проблем Екваторіальної Гвінеї пов’язана з нестачею електроенергії. Електрика тут є тільки у великих містах, та й то подають її лише на обмежений час, на 2-5 годин на день, як пощастить. Місцеві жителі поголовно користуються генераторами, що працюють на бензині, якщо можуть собі їх дозволити.
• Неабияка частина місцевого населення не має нормального доступу до чистої питної води, тому тут величезну популярність набули апельсини. В Екваторіальній Гвінеї ці фрукти ростуть практично всюди, а тому коштують дешево, і всі користуються ними для вгамування спраги. Апельсини тут продаються з лотків майже на кожній вулиці, причому вже дбайливо очищеними від шкірки.
• На острові Біоко, де знаходиться діюча столиця Екваторіальної Гвінеї, грунт надзвичайно родючий. Особливо добре на ньому росте виноград, і місцеві фермери, які вирощують в основному какао, навіть борються з ним, як з рослиною-паразитом, оскільки дикі виноградні лози, що буйно розростаються, душать всі інші рослини.
• Через спекотний і вологий клімат тут легко підхопити малярію, жовту лихоманку або якусь іншу смертельно небезпечну хворобу. Переносять заразу в основному комарі, і через небезпеку зараження подібними захворюваннями ця держава посідає 4 місце серед усіх країн світу. Без довідки про необхідні щеплення іноземців сюди навіть не пускають, а перевіряють такі довідки прямо в аеропорту.
• Економіка Екваторіальної Гвінеї з початку 90-х років XX століття є однією з найпотужніших серед усіх держав Африки. Вона почала зростати після того, як ця країна почала активно експортувати нафту та нафтопродукти. Щоправда, через жахливий рівень корупції більшість населення тут живе у злиднях, як і сторіччя тому, а смертність немовлят тут залишається однією з найвищих у світі. Хоча в Екваторіальній Гвінеї навіть перенаселення немає – тут живе у 9 разів менше людей, ніж у Бурунді, що у Східній Африці, хоча за площею ці країни приблизно рівні.
• Найпопулярнішим видом спорту тут є футбол, і кожен юний гвінеєць мріє про краще життя як знаменитий гравець якогось європейського клубу. Під футбольні поля тут використовують кожен вільний клаптик землі.
• Головною спортивною ареною в країні є стадіон «Нуево Естадіо» у Малабо, який був збудований у 2007 році. На його трибунах можуть розміститися 15 250 глядачів. Стадіон є домашньою ареною збірної команди Екваторіальної Гвінеї з футболу і на ньому проходили матчі Кубка африканських націй 2012 року, який було організовано спільно з Габоном. Тут відбулося 6 матчів групового етапу і 1 чвертьфінальний.
• У тому ж таки Малабо у вересні 2019 року мали відбутися Африканські ігри – комплексні спортивні змагання спортсменів з африканських країн. Проте через економічні труднощі столиця Екваторіальної Гвінеї відмовилася від їх проведення і змагання були перенесені у Марокко до Касабланки.
