Чому піратів зображують з папугами?

У нашому уявленні класичний пірат – це суворий чоловік з дерев’яною ногою, пов’язкою на оці, озброєний до зубів і обов’яково з папугою на плечі. Такий образ створила масова культура і, зрозуміло, він збиральний. Але все ж, чому піратів зображують саме з папугами?

У багатьох літературних творах і кінофільмах папуги показані як вихованці піратів. Птахи, що неодмінно говорять, супроводжують своїх господарів всюди, сидячи у них на плечі. Такий вибір здається дуже дивним, адже на вітрильному судні логічніше і простіше було б тримати кішку. Вона простіша у догляді, а крім цього, може боротися з гризунами, які ставали для моряків справжнім лихом.

Виявляється, папуги для піратів були зовсім не вихованцями. «Морський вовк» із птицею на плечі вперше з’явився в романі Роберта Луїса Стівенсона «Острові скарбів», що вийшов у 1883-му році. Твір став неймовірно популярним і відразу став класикою піратського роману.

З блискучої книги шотландського автора пірати «розбрелися» по сотнях інших книг, а потім і фільмів. Звичайно ж, папуга на плечі виглядав так цікаво і экзотично, що образ прижився.

Ілюстрація з книги Р.Л. Стівенсона “Острів скарбів” 1934 року. Пірат Джон Сільвер з папугою.

Але чи був папуга вигадкою Р.Л. Стівенсона як, наприклад, знаменита «чорна мітка»? Історики стверджують, що це не зовсім так. Папуги і справді часто ставали супутниками піратів у XVIII – XIX століттях, щоправда, ненадовго. Для мореплавців птах був не вихованцем, а… товаром.

Коли по морях ходили під вітрилами, похід у далекі країни міг займати місяці. Тому все, що привозилося звідти, дуже цінувалося. Великим попитом у багатіїв Старого Світу користувалися екзотичні тварини з Південної Америки, Африки, Австралії та Південно-Східної Азії. За мавп і папуг вони були готові платити величезні гроші.

У XVIII столітті за папугу ара, жако або какаду європейці платили суму, порівнянну з тримісячною зарплатою простого матроса. Тому моряки не упускали можливості підзаробити і вимінювали або відловлювали в далеких заморських країнах цих гарних і розумних птахів. Користувалися попитом і мавпи, але через складність транспортування, з ними моряки зв’язувалися рідко.

Піратів недарма називали «джентльменами удачі». Їхнє фінансове благополуччя багато в чому залежало від фортуни, яка могла забезпечити їм гарну здобич або ні. Тому, як і будь-який інший моряк того часу, пірат був не проти підзаробити. Продаж папуг був не таким прибутковим ділом, як розбій, але не карався повішенням. Моряк, що розгулює по портовому місту з папугою на плечі, був нерідкістю 200 – 300 років тому, і цей колоритний образ чудово прижився в піратських романах.

***На верхньому фото: Пірат з папугою. Кадр з фільму “Пірати Карибського моря”.