Найцікавіші факти про піратів
Пірати (від фр. Pirate) – це морські розбійники, що зазвичай нападають на торгові судна, але часто грабують і узбережжя. Піратство процвітає там, де є важливі морські шляхи, і грабіжники можуть сподіватися на багату здобич. Замість оригінальних шабель та вітрильників у наші часи вони можуть мати швидкі катери, автоматичну зброю, а також гармати та ракети.
Найдавніші задокументовані випадки піратства відносяться до XIV століття до нашої ери, коли морські люди, група моряків, напали на кораблі Егейської та Середземноморської цивілізацій. Історичні приклади включають води Гібралтару, Малаккську протоку, Мадагаскар, Аденську затоку та Ла-Манш, географічні обмеження яких сприяють нападам піратів.
Хоча узбережжям Південної Америки та Африки продовжує загрожувати піратство, біля узбережжя Північної Америки піратства майже не існує завдяки Береговій охороні Сполучених Штатів, яка раніше брала активну участь у боротьбі з піратством у Карибському басейні.
Офшорне піратство (океанське піратство) проти транспортних суден є глобальною проблемою (з оціночними втратами від 13 до 16 мільярдів доларів на рік у всьому світі), наприклад – у водах Тихого та Індійського океану, особливо біля узбережжя Сомалі або в протоках Малакка та навколо Сінгапуру, через які протягом року проходить понад 50 000 торгових суден.
Цікаві факти про піратів
• Саме завдяки піратам на багатьох безлюдних островах розплодилися кози і кролики, які згодом виявилися гарною підмогою для перших поселенців. Не те щоб морські головорізи були схильні до альтруїзму, ні, але вони розумно вважали, що в один не самий прекрасний день вони можуть опинитися на безлюдному острові, наприклад, в результаті корабельної аварії. Тому пірати випускали тварин на багатьох островах, а ті за відсутності людини неабияк розмножилися.
• На піратських кораблях зазвичай підтримувалася залізна дисципліна. Образ п’яного флібустьєра прийшов з кіно та книг, але на ділі за п’янку на кораблі пірат запросто міг відправитися за борт, годувати акул. Більш того, на державних військових судах морських держав дисципліна зазвичай була не настільки суворою, як на піратських кораблях.
• У піратів існувала система страховки, яка була однією з особливостей контрактів, що укладаються з капітаном. Член екіпажу, який отримав поранення, отримував і грошову виплату. А якщо поранення було серйозним, і пірату не залишалося нічого іншого, окрім як зав’язати з розбійною кар’єрою і списатися на берег, грошей йому зазвичай виплачували достатньо, щоб почати на суші нове життя.
• Золотий вік піратства тривав у Карибському морі кілька десятків років на рубежі XVII – XVIII століть. Але піратство існувало завжди, ще в середині I тисячоліття до нової ери в Середземному морі було так багато піратів-тевкрів, що грецьким містам-державам навіть довелося об’єднатися, щоб очистити море від цієї загрози.
• Сомалійські пірати довгий час захоплювали судна біля африканських берегів, і світові держави нічого не могли з цим вдіяти. Торгові судна, що заходять у порти різних країн, не можуть мати на борту озброєння, а виділяти військовий корабель для супроводу кожного танкера дуже дорого. У підсумку, проблема сомалійських піратів була вирішена шейхами Саудівської Аравії, яким набридло втрачати свої нафтові танкери. Вони найняли приватну військову компанію, яка розібралася з піратами раз і назавжди. Решта країн при цьому старанно робили вигляд, що нічого особливого не сталося.
• Далеко не завжди пірати були схильні до невиправданої жорстокості. Едвард Тіч на прізвисько Чорна борода, наприклад, під страхом смерті забороняв вбивства і тортури бранців. Немає жодного свідчення того, що ця заборона порушувалася. Тому торговці, побачивши піратів і впізнавши кораблі Чорної Бороди, часто здавалися без бою, вважаючи за краще розлучитися з товарами, але зберегти життя.
• Багато знаменитих мореплавців були піратами. Наприклад, Френсіс Дрейк був капером, тобто піратом з ліцензією, що давала йому право грабувати судна інших держав. Він здійснив навколосвітнє плавання і ряд найважливіших географічних відкриттів. А знаменитий Васко да Гама під час своїх плавань з Європи в Індію по дорозі грабував всі зустрічні кораблі, арабські та індійські, безжально розправляючись при цьому з бранцями, що здавалися на його милість.
• Всупереч поширеному міфу, «Веселого Роджера» (чорний прапор з черепом і кістками) пірати піднімали рідко – в основному перед атакою, щоб вселити страх у супротивника. Найчастіше піратські кораблі ходили зовсім без прапорів, або піднімали прапори різних країн з метою маскування. Чорне полотнище теж використовувалося – чорний прапор означав, що корабель зачумлений. Це допомагало піратам уникнути непотрібної уваги.
• Свою здобич пірати завжди ділили між усіма членами екіпажу, від капітана до юнги, але частку всі отримували різну. Найбільше діставалося капітану, потім йшли штурман і боцман. Найменше отримували ті члени екіпажу, які не брали участь у боях, зазвичай – це кок і тесля.
• Ніякого єдиного «піратського кодексу» ніколи не існувало, однак, деякі піратські капітани, що збирали під своїм командуванням власний флот, розробляли власні «кодекси поведінки». Для членів їхніх екіпажів ці кодекси були справжнісіньким законом. Наприклад, такий кодекс був у знаменитого Генрі Моргана, пірата, що розграбував Панаму, найбагатше і найбільш захищене місто Центральної Америки тієї епохи. Згодом Морган перейшов на службу англійській короні і навіть став віце-губернатором Ямайки, яка тоді була британською колонією.
