ЛюдиДодано - 13.09.2024   Автор - admin

---

Лев Миколайович Толстой (1828-1910) – видатний російський письменник і мислитель, граф. Почесний член Петербурзької Академії наук (1900). Був автором в основному романів і оповідань, а в кінці свого життя також п’єс, есе і релігійних трактатів.

Його ідеї щодо ненасильницького опору, викладені в таких книгах, як «Царство Боже всередині вас», сильно вплинули на пізніших лідерів ненасильницького руху, таких як Махатма Ганді та Мартін Лютер Кінг.

Його 3 найвідоміші твори – «Війна і мир», «Анна Кареніна» і «Воскресіння» – вважаються одними з найвизначніших романів в історії і вершиною реалістичної літератури, а самого Толстого називають найбільшим романістом у світовій історії.

Отже, 9 вересня 1828 року на світ з’явився Лев Толстой – один із найвидатніших письменників, чия творчість мала великий вплив на світову літературу. Але за сторінками його романів приховується безліч цікавих та маловідомих фактів про життя самого письменника.

Ми зібрали 10 несподіваних фактів про Льва Толстого, які допоможуть вам побачити його з іншого боку – як яскраву та складну особистість.

Найцікавіші факти про Льва Толстого

• Грав у азартні ігри. В молодості Лев Толстой любив грати в карти. Ставки були досить високі, а щастило письменнику далеко не завжди. Якось картковий борг став настільки великим, що довелося розрахуватися частиною свого родового гнізда – маєтку в Ясній Поляні. Жертвою азарту стала та частина будинку, де Лев Миколайович народився і провів дитинство.

• Поступився своєю нагородою простому солдату. Під час військової служби на Кавказі Лев Толстой поступився простому солдату своєю нагородою – Георгіївським хрестом. Його вчинок пояснювався тим, що солдат був безрідним і бідним, а наявність такої нагороди давала право на довічну пенсію у розмірі стандартної солдатської платні.

• Не хотів отримувати Нобелівську премію. Як тільки Толстой дізнався, що його номінували на Нобелівську премію, він відразу написав послання фінському письменнику Ярнефельту, просячи того сказати шведам, щоб йому не присуджували премію. Коли премія дісталася не йому, Толстой був дуже радий. Він був упевнений, що гроші – це втілення зла, для нього було б величезною складністю розпорядитися ними правильно (про любов до азартних ігор ми говорили вище). До того ж, письменникові подобалося отримувати співчуття від багатьох людей, які шкодували, що премія дісталася не йому.

• Шив чоботи «на подарунки». Лев Миколайович любив різного роду ручну працю. Він отримував задоволення від процесу створення речей своїми руками, особливо якщо це приносило користь та радість друзям і близьким. Одним із його захоплень було шиття чобіт. Створені пари взуття письменник із величезним задоволенням дарував родичам, друзям і знайомим. Його зять навіть писав про такий презент у своїх мемуарах, надаючи подарунку великого значення. Він зазначав, що зберігатиме чоботи на одній полиці з виданням «Війни і миру».

• Хотів засадити всю територію росії лісами. Будучи людиною, близькою до природи і безмежно люблячою свою країну, Лев Миколайович піклувався про майбутнє. У 1857 році він розробив власний план озеленення держави і був готовий взяти у ньому безпосередню участь. В документі, адресованому Міністерству державного майна, він пропонував на 9 років віддати йому землі, розташовані в Тульській губернії, і був готовий сам їх засадити деревами. На думку Толстого, держава аморально поводиться з природними багатствами. Однак чиновники назвали цей проект таким, що не має жодних перспектив і зазнає збитків.

• Лікувався кумисом. В один із періодів роздумів про своє життя письменник визначив свій стан як не зовсім здоровий і поставив собі діагноз «сум і байдужість». Наслідуючи моду того часу, він став лікуватися кумисом. Метод так припав йому до душі, що він навіть придбав собі будинок поруч із кумисолікарнею. Це місце стало місцем щорічного відпочинку всієї родини.

• Тричі робив походи на далекі відстані. Дорога давала графу час на роздуми, дозволяла зосередитись на важливому і вивчити свій внутрішній світ. Ходив він із Москви до Ясної Поляни. Відстань між ними становила близько 200 кілометрів. Вперше в таку подорож Лев Толстой вирушив у 1886 році, і на той час було йому вже 58 років.

• Пропагував фізичну працю і допомагав голодуючим. Письменник завжди допомагав голодуючим. У 1898 році в довколишніх повітах стався неврожай, а в селах не залишилося їжі. Толстой особисто об’їхав двори селян і дізнався, де ситуація найбільш складна. Після цього було складено списки продуктів і роздано нужденним сім’ям. У самій Ясній Поляні готували гарячі страви і двічі на день організовували роздачу обідів. Все це дуже не подобалося владі, яка навіть стала стежити за діями Толстого.

Будучи людиною заможною і маючи дворянське коріння, Толстой все одно був шанувальником важкої фізичної праці. Він вважав, що пусте життя не прикрашає людину, воно веде до руйнування особистості, як фізичного, так і морального. У складні часи, коли думки про майбутнє не давали письменникові спокою (він вже почав думати про відмову від свого майна), Лев Миколайович ходив із простими мужиками пиляти дрова. Трохи згодом став шити для загального користування черевики з берести, чудово освоївши це непросте ремесло.

Він щорічно допомагав селянським сім’ям, у яких з тих чи інших обставин не було кому орати, сіяти чи збирати врожай. І незважаючи на загальне несхвалення серед свого благородного оточення, постійно брав участь у косовиці.

• Довів дружину до психічного розладу. Мирне життя в сім’ї Лева Миколайовича та його дружини Софії Андріївни виявилося під ударом у той момент, коли граф заразився ідеєю відмовитися від авторських прав на всі свої твори та розпродати все майно. Подружжя не сходилося у поглядах на життєві принципи та традиції. Толстой прагнув віддати всі блага і жити бідним життям, а його дружина сильно переживала через те, що їхні нащадки залишаться надворі і вестимуть жебраче існування.

Через переживання вона стала сама не своя, постійно підслуховувала розмови графа та підглядала за його діями. Після того, як Толстой оголосив усім свої наміри бути ближче до простого народу, роздати майно і відмовитися від прав на свої твори, Софія Андріївна чекала, що Толстой висловить ці думки у заповіті, зробивши їх своєю останньою волею. Крім стеження за самим письменником, в будь-який зручний момент вона перевіряла його кабінет, копалася в документах і паперах, намагаючись знайти підтвердження цього волевиявлення. На цьому грунті у неї розвинулася манія переслідування та з’явилися нав’язливі ідеї.

Влітку 1910 року в дружини графа почалися істерики та напади, вона практично не володіла собою. Лікарі, викликані до Ясної Поляни, діагностували у неї «дегенеративну подвійну конституцію: паранояльну та істеричну, з переважанням першої».

• Остання подорож завдовжки у 10 днів. З 27 на 28 жовтня (за старим стилем) глибокої ночі у супроводі свого лікаря Толстой почав дивну подорож. Спочатку вони прямували в Оптину пустинь (чоловічий православний монастир), де граф хотів поспілкуватися зі старцями. До Козельська вони їхали з простим народом у прокуреному, задушливому вагоні. Толстой часто виходив на холодний сильний вітер, щоб продихатися, тоді й підхопив письменник фатальну застуду.

Побувавши в Оптиній пустині, але не зустрівшись ні з ким із старців, 29-го числа граф вирушив до монастиря в Шамордіно. Терзаючись душевними муками, він постійно змінював плани та точки своєї подорожі. Однією з останніх став Новочеркаськ, де проживала його племінниця. Звідти він хотів поїхати до Болгарії або на Кавказ. Але тут далася взнаки отримана в поїзді до Козельська застуда. Стан графа погіршувався і їм довелося зійти з поїзда на станції Астапове в Рязанській губернії (зараз Липецька область).

Застуда перейшла у запалення легень, Лев Толстой помер через три дні в будинку начальника залізничної станції. З того часу в Липецькій області з’явилося місто Лев Толстой, а час на старовинному годиннику вокзалу зупинився, на ньому весь час показує 6 годин 5 хвилин – саме в цей момент 7 (20) листопада 1910 року письменник помер.

Софія Андріївна не змогла по-людськи попрощатися з чоловіком, її пустили до нього, лише коли граф був уже непритомний.

Пішовши з будинку з невеликою валізою, Лев Толстой повернувся до Ясної Поляни в дерев’яній труні. Його остання подорож тривала 10 днів.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!