Якщо класичним жіночим сюжетом всіх часів залишається казка про Попелюшку, то для чоловіків це історія зради та помсти, з якою зіткнувся граф Монте-Крісто.

Пригодницький роман був написаний у 1844-1846 роках відомим французьким письменником і драматургом Олександром Дюма. І між його твором та статтею 1807 року на основі поліцейських архівів під назвою «Діамант і помста» історика Жака Пеше було встановлено зв’язок.

Історія головного героя – марсельського моряка Едмона Дантеса, який присягнув помститися своїм кривдникам, перегукується з історією реальної людини на ім’я Франсуа Піко.

Замок Іф на острові біля Марселя. Його в’язнем за задумом Олександра Дюма був Едмон Дантес.

Хлопець виріс у бідній родині, жив у місті Нім і працював шевцем. Франсуа закохався у знатну дівчину Маргариту Вігору. Її батьки дали згоду на заручини. Піко на радостях поділився новиною зі своїм знайомим шинкарем Матьє Луппіаном. Але той виявився заздрісним чоловіком і теж мав види на Маргариту. Вступивши в змову з трьома приятелями, Матьє написав на бідолаху донос, звинувативши шевця в шпигунстві на користь британців.

Для шефа поліції така перспективна справа означала славу та почесті. Тому він не став особливо розумітися на деталях. І нещасний Піко вирушив відбувати строк у фортецю Фенестрелле.

Там він познайомився з італійським прелатом, який залишив Піко солідну спадщину. Через сім років Франсуа вийшов на волю і вирішив з’ясувати всі обставини змови, яка зруйнувала його життя.

Гроші відчинили безліч закритих дверей. І Піко, прикинувшись абатом, вийшов на одного із спільників Луппіана, від якого й дізнався про всі деталі. Маргарита два роки чекала на коханого, а потім вийшла заміж за донощика, який тепер володів рестораном.

Піко влаштувався до закладу недруга під виглядом офіціанта Просперо. І незабаром одного за іншим у ньому знайшли мертвими двох інших помічників Матьє, які були завсідниками ресторану. Життя одного обірвав кинджал, другого Піко отруїв.

Після цього пройшов ще деякий час, і Франсуа перейшов до «десерту» – головного кривдника, який зламав йому життя. Дочка Матьє та Маргарити познайомилася з аристократом, який позбавив дівчину невинності та пообіцяв одружитися. В результаті, «маркіз» виявився найнятим каторжником-втікачем. Сина підставив, втягнувши у злодійські справи. Через деякий час банду накрили, і хлопець відправився на каторгу на 20 років.

Плакат Жюля Руфа 1893 року для романа “Граф Монте-Крісто”.

Другу доньку знечестив сам лже-Просперо. Потім згорів ресторан Матьє. Маргарита померла, не витримавши життєвих випробувань. А самотній жебрак Матьє, що часто тинявся нічними вулицями, був виявлений з кинджалом, що стирчав у нього з грудей.

Помста Франсуа виявилась дуже холодною і дуже солодкою. Але тішився він недовго. Останній з спільників – Антуан Аллю, який видав усю історію, склав «два і два», і зрозумів, що лже-абат і офіціант Просперо – це одна й та сама особа. Він вистежив Піко, оглушив і заточив у підвалі, вимагаючи грошей. Але бранець відмовився платити і Аллю заколов його. Перед смертю Антуан сповідався у скоєному священику, який і повідомив поліцію.

Відповідні докази виявив у поліцейських архівах історик Жак Пеше, який і написав на їх основі статтю «Діамант і помста». А її вже використав як основу для роману Дюма. У брошурі, випущеній разом з книгою, він відзначив першоджерело, яке його надихнуло.

Серед дослідників є й ті, хто підтримує цю версію, і ті, хто не вірить у її достовірність, оскільки пожежа 1871 року знищила поліцейські архіви. Втім, чи це так важливо? Адже є чудовий пригодницький роман, який іноді хочеться перечитати. А життя… Воно іноді видає такі фантастичні віражі, з якими не зрівняється жодна вигадана історія.

***На верхньому фото: Жан Маре у французько-італійському фільмі “Граф Монте-Крісто” 1954 року.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!