Куди зникла кінокомпанія TriStar?
Всі ми пам’ятаємо кіностудію TriStar, що блиснула у 1980-х роках.
Кінокомпанія була заснована 2 березня 1982-го і проіснувала зовсім не довго.
Але вона подарувала кінолюбителям чимало чудових фільмів.
Серед безумовних хітів, знятих на цій студії – «Людина, що біжить» і «Згадати все» з Арнольдом Шварценеггером, «Основний інстинкт», «Джеррі Магуайєр», «Скелелаз» і «Тюряга» зі Сталлоне, «Коротке замикання», «Побачення наосліп» і кілька сотень інших менш «гучних» картин.
Заставка у них була дуже красива – пегас, що вибігав на глядача (хто не в курсі – це кінь з крилами, символ натхнення). І ось десь у нульових роках студія зникла. Крилата коняшка більше не з’являлася на відеокасетах, на дисках пізніше її теж не було. Схоже, кінокомпанія таємничим чином зникла з небосхилу Голлівуду.
TriStar насправді зникла – вона припинила своє існування у 1991 році, коли її купили компанії Columbia Pictures та Sony Pictures Entertainment через банкрутство TriStar. А самий шик у тому, що довів її до такого жалюгідного стану Брюс Вілліс, який знявся у фільмі, що поставив крапку в долі студії. Цим фільмом виявився «Гудзонський яструб».
Студія покладала на картину великі надії: останнім часом її становище залишало бажати кращого, і зробивши ставку на зірку на ім’я Брюс, TriStar сподівалася виправити свої фінансові справи і просто залишитися на плаву. Почухавши потилицю і зітхнувши, студія виділила на зйомки останні 51 мільйон доларів.
Зйомки проходили у США, Італії, Англії та Угорщині влітку 1990 року. Сценарій був написаний Деніелом Уотерсом та Робертом Крафтом. Брюс Вілліс, якого з актором Денні Айєлло пов’язувала багаторічна дружба, давно виношував плани знятися з ним у одному фільмі.
Тому, коли йому передали для ознайомлення сценарій, у нього не виникло жодного сумніву в кандидаті на другу головну роль – тільки Айєлло. І все б нічого, тільки в Віллісі раптово прокинувся творець, що й досі спав, і він почав активно втручатися у виробничий процес, скасовувати одні сцени і вставляти в сюжет інші, придумані ним особисто. Зрештою, він так багато поміняв у сценарії, що його внесли в титри не лише як виконавця головної ролі, а ще й як сценариста.
В результаті фільм вийшов сумішшю бойовика та авантюрної комедії з неабиякою часткою вульгарності, богохульства та відв’язного гумору. Те, що сталося далі, шокувало всіх: фільм з тріском провалився у прокаті.
За непоганого для такої легковажної комедії бюджету в 65 мільйонів доларів, збори зі скрипом переповзли позначку в 17 мільйонів і на тому зупинилися. Це був повний провал, який зробив подальше існування студії TriStar неможливим.
Такого не чекав ніхто, зокрема й сам Вілліс. Він звалив всю провину на малодосвідченого режисера Майкла Леммана. А той виправдовувався як міг і стверджував, що з Вілісом просто неможливо працювати – він постійно скандалив на майданчику, вимагаючи, щоби все знімали так, як бачить він.
Критики звинувачували в невдачі продюсера Джоела Сільвера, який найняв для зйомок надто молодого режисера без імені, мовляв, якби на його місці був якийсь «зубр» на кшталт Земекіса чи Лукаса, або Кемерона, то Брюса поставили б на місце.
Так чи інакше – цей фільм став першим провалом у кар’єрі Вілліса, причому досить приголомшливим. Відразу шість «Золотих малин», щоправда, у вигляді номінацій, і дружне «Фууу» від глядачів та критиків, а TriStar пішла з молотка.
Було здійснено кілька спроб реанімувати студію, включаючи ребрендинг, але з 2015 року TriStar остаточно припинила своє існування і зараз всі права на її продукцію належать Sony Pictures Television. Одне в усьому цьому добре: після цього провалу Брюс Вілліс більше ніколи не намагався стати сценаристом.
