День народження бутерброду: 6 історій про страву
Щороку 14 березня весь світ відзначає день народження бутерброду.
Це досить проста страва, яку їдять всі – від монархів до космонавтів.
Він має винахідників, кілька легенд і один справжній скандал у Конгресі США.
У нашій сьогоднішній статті ми розповімо, як шматок хліба з начинкою пройшов шлях від середньовічної тарілки до орбіти Землі.
Хліб замість тарілки
У Середньовіччі черствий хліб служив посудом. Плоский шмат клали на стіл і накладали зверху м’ясо, юшку, соуси. Таку хлібну тарілку називали тренчером від старофранцузького «trancher», тобто «різати».
Багачі їли з тренчера першими, а просочений соками шматок потім віддавали слугам або собакам. Бідняки з’їдали хліб самі. За долею хлібної тарілки відразу ставав зрозумілим статус господаря столу.
Слово «тренчер» зустрічається у п’єсах Шекспіра щонайменше в 11 випадках. Тренчери робили з хліба триденної давності: за цей час кірка встигала затвердіти і не розмокала під гарячою їжею.
Дерев’яні тарілки почали витісняти хлібні лише у середині XVI століття. Спочатку пішли в хід дубові та букові, потім – олов’яні та порцелянові. Тренчер заклав головний принцип: хліб не лише їжа, а й основа для іншої їжі.
Міф про Коперника
За однією з версій, намазувати хліб маслом придумав Миколай Коперник. Нібито у 1520 році, під час облоги Ольштинського замку, у захисників хліб часто падав на кам’яні сходи чи підлогу і вони їли його, піднявши разом з брудом. Коперник запропонував намазувати скибки маслом – тоді бруд на шматку, що впав, буде видно і його можна зчистити. Епідемія у замку припинилася. Секрет бутерброду відкрито.
Історія хороша, але вигадана. Її джерело – стаття у медичному журналі 1970 року, автори якої, очевидно, були великими фантазерами.
Коперник справді обороняв Ольштин – це історичний факт. Але до бутерброду він не має ніякого відношення. Англійське слово «buttered» зафіксовано у текстах з 1496 року. Німецьке «butterbrot» – не пізніше XVI століття. Обидва слова з’явилися задовго до будь-яких експериментів у обложеному замку.
Граф за картярським столом
Перша письмова згадка слова «сендвіч» датована 24 листопада 1762 року. Історик Едуард Гіббон записав у щоденнику: «В клубі «Кокоа-три» двадцять чи тридцять перших людей королівства вечеряли холодним м’ясом чи сендвічем». За легендою, страва завдячує своїй назві Джону Монтегю, 4-му графу Сендвічу (1718-1792). Затятий гравець, він звелів подавати м’ясо прямо до картярського столу – затиснутим між двома скибками хліба, щоб не забруднити руки.
Біографи графа у версію з картами не вірять. Монтегю був першим лордом Адміралтейства. Він працював по 12 годин на добу і часто пропускав обід, який у XVIII столітті подавали о 4 годині дня. До речі, на своїй посаді граф фінансував 3 кругосвітні експедиції Джеймса Кука, а той на знак подяки назвав Гавайські острови Сендвічевими. Швидше за все, граф їв бутерброди за робочим столом, а не за гральним.
Як би там не було, у 1765 році французький мандрівник П’єр-Жан Грослі зазначив: «сендвічі» вже популярні по всьому Лондону. Ім’я графа намертво прилипло до блюда. Партнери по клубу почали замовляти «те саме, що в Сендвіча» – і слово пішло гуляти аристократичними закладами. Для XVIII століття, епохи пишних застіль та суворого етикету, звичка їсти м’ясо без столових приладів виглядала зухвалістю.
До XIX століття сендвіч із ростбіфом або шинкою став стандартним англійським обідом – від джентльменів до фабричних робітників.
М’ясо, хліб і весь світ
У США сендвіч потрапив разом з іммігрантами і змінився до невпізнанності. Близько 1900 року з’явився клубний сендвіч з трьома шарами хліба. У 1920-х роках в омахському готелі «Блекстоун» литовський бакалійник Рубен Кулакофскі попросив кухаря зробити йому сендвіч із солониною та квашеною капустою – прямо на покерній партії. Кухар додав швейцарський сир і соус, засмажив усе на житньому хлібі.
Власник готелю негайно додав бутерброд в меню ресторану, назвавши його на честь Кулакофскі. У 1956 році офіціантка того ж готелю виграла з рецептом «Рубена» національний конкурс сендвічів. Страва прославилася на всю країну.
Італійські іммігранти привезли субмарин-сендвіч у довгій булочці. У 1965 році відкрився перший Subway. До 2010 року мережа налічувала понад 34 тисячі точок у 96 країнах.
Сендвіч як головна їжа планети
Ринок сендвічів виявився одним із найбільших у світі фастфуду. До пандемії британський ринок готових сендвічів оцінювався у 8 мільярдів фунтів на рік – в країні щорічно з’їдали близько 3,5 мільярдів штук. Середньостатистичний британець купує понад 55 сендвічів на рік. У США найпопулярнішим залишається сендвіч з шинкою. На другому місці – BLT з беконом, салатом та томатом.
Страва, яку граф Монтегю їв у нічному клубі, перетворилася на головну портативну їжу планети. Глобальний ринок нових сендвічів у 2024 році оцінювався майже у 140 мільярдів доларів – і продовжує зростати.
Сендвіч у космосі
23 березня 1965 року астронавт Джон Янг сховав сендвіч із солониною в кишеню скафандра перед стартом місії «Джеміні-3». За 2 дні до старту цей сендвіч купив у кафе «Wolfie’s» у Коко-Біч астронавт Уоллі Ширра і передав його Янгу.
Приблизно через 2 години після запуску Янг витяг бутерброд і запропонував його командиру Гассу Гріссому. Той відкусив шматок. Хліб негайно почав кришитися у невагомості – і Гріссом прибрав бутерброд у кишеню: крихти могли потрапити до панелі приладів.
На Землі скандал розгорівся всерйоз. Комітет Конгресу з асигнувань провів слухання про бюджет NASA на 1966 рік. Конгресмен Джордж Шиплі назвав подію «бутербродом за 30 мільйонів доларів». Керівник пілотованих польотів NASA Джордж Мюллер публічно пообіцяв «вжити заходів для запобігання повторній появі сендвічів із солониною на борту».
Сам Янг пізніше написав у мемуарах: «Театр, який розігрався у залі засідань, сьогодні здається мені абсолютно комічним». У підсумку саме Янг командував першим польотом шатла у 1981 році. В меню тієї місії офіційно значилася солонина – хай і не у формі сендвіча.
Отже, хліб із начинкою пройшов тернистий шлях від середньовічної тарілки через картковий стіл англійського аристократа до орбіти Землі. Непогано для блюда без рецепта, без точного автора і без дати винаходу.
