Версаль – палац, в якому не було туалетів
Версаль – перлина французької архітектури і чудовий палац марнославного монарха.
Він створювався, щоб підкреслити всю велич «короля-сонця» Людовіка XIV.
Але, незважаючи на всю його розкіш, тут не було передбачено жодного туалету.
До правління Людовіка XIV резиденцією французьких монархів був Лувр, але згодом «король-сонце» задумав побудувати новий палац у передмісті Парижа. Офіційною причиною будівництва називалися побоювання короля за своє життя.
Він неодноразово повторював, що політичні інтриги не дають йому спокійно спати, тож резиденцію треба перенести подалі від паризьких змовників. Але насправді причина полягала в іншому.
Побувавши у міністра фінансів Фуке, Людовік XIV побачив його палац Во-ле-Віконт, який був набагато красивішим і розкішнішим за Лувр. А монархи не люблять, коли хтось демонструє свою перевагу.
Того ж вечора Людовік XIV наказав з’явитися до нього архітекторам Луї Лево, Жюлю Ардуен-Мансару та парковому планувальнику Андре Ленотру. Вони отримали завдання: створити нечуваний за красою палац, який відображав би всю велич французького короля.
Так розпочалася історія Версаля. А Фуке поплатився за вражене самолюбство Людовіка XIV і був заарештований того ж таки 1661 року.
Людовік XIV наполегливо акцентував увагу архітекторів на тому, що палац має бути побудований якісно та в найкоротші терміни. Але так не виходило. У Версаль відправили близько тисячі робітників. Потім ця цифра зросла аж у 30 разів. Коли країна ні з ким не воювала, на будівництво палацу вирушали і солдати.
Люди в буквальному розумінні працювали і вдень, і вночі. Через це у темний час доби почастішали нещасні випадки зі смертельними наслідками. Спочатку цю інформацію приховували від короля, але коли правда спливла на поверхню, монарх наказав виплатити сім’ям загиблих щедру компенсацію.
Гроші на будівництво палацового комплексу бралися з казни. Але поступово потік коштів вичерпувався. Тоді король переклав цю місію на придворних. Кожен дворянин, якому виділялися апартаменти у Версалі, під час Дев’ятирічної війни повинен був самостійно оплачувати їх будівництво.
Поспішне зведення та нестача коштів мали і зворотний бік. Безліч камінів не функціонували, на вікнах і дверях виднілися зазори, через що у приміщеннях гуляв вітер, та й увесь палац був дуже холодним.
Але найдивовижніше те, що при всій пишності палацу архітектори не спроектували жодного туалету! У короля з королевою для «цих справ» були пересувні кабінки, а придворні справляли потребу, де доведеться. У галереях Версаля можна знайти чимало закутків та ніш. Раніше вони закривалися важкими портьєрами. Саме там аристократія влаштовувала «громадські туалети».
До речі, саме тоді «король-сонце» видав указ про те, щоб у Версаль всі являлися щедро залиті духами. Одні міцні пахощі перебивали інші.
Деякі екскурсоводи стверджують, що у віддалених куточках Версаля й досі стоїть смердючий запах.
Роботи з будівництва Версаля продовжилися і після смерті Людовіка XIV. Обслуговування палацу обходилося наступним монархам в копієчку.
А під час Французької революції 1789 року чудовий комплекс був безжально розграбований. Щоправда, коли до влади прийшов Наполеон, він задумав відродити велич Версаля, але це йому не вдалося.
Повернення Бурбонів до влади позитивно позначилося на долі палацового комплексу. Його відновили, а згодом зробили музеєм.
