Незважаючи на те, що використання надр у Київській Русі сягає своїм корінням у далеке минуле, перші відомості про видобуток та обробку металів та інших корисних копалин з’явилися лише на початку XV століття.

В цілому, вкрай важко по ним дати більш менш повну картину про видобуток і переробку руд на території давньої Русі, оскільки роботи ці велися не регулярно, часто носячи епізодичний характер.

Ось що відомо…

Лимонітове або болотяне залізо.

Для виготовлення заліза на території Русі використовувався лимоніт (бурий залізняк), і навіть деякі його різновиди. Сировина відрізнялася посередньою якістю з низькою концентрацією металу. Бурий залізняк зустрічався майже на всій території держави у великих кількостях і це величезний плюс.

Лимоніт переважно видобували на болотах, через що залізняк навіть отримав відповідну назву – болотяний. На відміну від інших місць покладів цієї руди, на болоті можна було буквально копати лопатою, настільки близько вона знаходилася до поверхні. Усього використовувалося три способи видобутку бурого залізняку.

Перший спосіб припускав викопування придонного мулу на озерах і річках, що беруть початок із боліт. Для цього використовувався пліт, який одна людина утримувала жердиною, а інша в цей час діставала з дна мул.

Основні переваги цього способу: невеликі навантаження для працівників та простота виконання. Головний недолік – велика кількість води, яка піднімається разом з мулом, і часто з рудою доводилося діставати порожню породу. Також складно піднімати мул із глибини.

Ще один метод – зимовий. Під час холодів протоки замерзають до дна. Видобувачі вирубували лід та донні відклади, в яких містився бурий залізняк. Перевагою цього методу є одночасний видобуток великого обсягу породи, але фізично дуже складно ламати лід і працювати з мерзлою землею.

Найбільш поширеним був третій метод. Біля болотяних озер чи проток на березі робітники будували зруб квадратної форми, розміром приблизно 4 на 4 метри. Далі в зрубі викопували шарами грунт, поступово заглиблюючись і видобуваючи руду.

Щоб уникнути обвалення грунту, використовувалися колоди. Вода, що неминуче з’являлася під час видобутку руди, вичерпувалась. Цей спосіб дозволяв вилучати великий шар із бурим залізняком при порівняно невеликих трудовитратах.

Як виготовляли залізо на Русі

На території Київської Русі застосовувалась технологія виробництва шляхом прямого відновлення руди з вмістом заліза. Такий спосіб називається сиродутним. У світі ним користувалися майже 3000 років, до початку 17 століття, коли з’явився чавун. Під час сиродутного процесу породу дрібно дробили і вантажили в горн разом із деревним вугіллям.

Окис вуглецю, що виникав під час згоряння вугілля внизу печі, піднімався нагору, нагрівав руду, вугілля і вступав з ними в хімічну реакцію. При цьому окис заліза руди відновлювався до оксиду заліза.

Частина цього оксиду ставала металевим залізом, а все інше перетворювалося на шлак, відокремлюючи руду від металу. Шлак у рідкому вигляді стікав униз, звідки його регулярно прибирали.

Тверді частини заліза в міру прогоряння вугілля також опускалися на дно і зварювалися один з одним, утворюючи крицю – залізну кулю. Виробничий процес називали «варінням заліза».

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!