Цікаві факти про лосів
Лосі (лат. Alces) – рід великих ссавців з сімейства Оленячих (Cervidae).
Ці тварини відрізняються від інших оленів плоскими гілками рогів.
Їх часто називають сохатими через роги, що своєю формою нагадують соху.
Рід налічує всього два види: європейський або звичайний лось (Alces alces) і американський лось (Alces americanus).
Лось поширений у лісовій зоні Північної півкулі, рідше у лісотундрі та лісостепу.
Європейський лось зустрічається і на території нашої країни, але в останні десятиліття його чисельність помітно скоротилася, тому у листопаді 2017 року цю тварину внесли до Червоної книги України.
Лосі – найцікавіші факти
• У східному Сибіру мешкають найбільші лосі, а найдрібніші в Примор’ї.
• Ці тварини день проходять по 10-15 км. До слова, лось може почути іншого лося аж за 3 кілометри.
• В дикій природі лосі живуть в середньому 12 років, а ось в неволі можуть дожити і до 25-ти.
• Найбільшу небезпеку для лосів становлять автошляхи та автомобілі, причому від зіткнення з ними нерідко страждають і самі автомобілісти.
• У Скандинавських країнах – Швеції та Фінляндії, а також у Канаді є спеціальні дорожні знаки «Обережно, лось!».
• Довжина шерсті лося на шиї може досягати аж 20-ти сантиметрів.
• На території Сибіру мешкає майже половина всіх лосів нашої планети – близько 730 000 тисяч тварин.
• У старовинних казках відростки лосиних рогів іноді порівнювали з променями сонця.
• У 1949 році в Радянському Союзі в Печоро-Іличському заповіднику було створено першу у світі лосеферму. А загалом в СРСР їх було 7.
• Ці тварини чудові плавці, вони можуть пірнати на глибину аж до 6-ти метрів.
• Пам’ятники лосю є у багатьох містах – Гельсінкі, Чикаго, Торонто, Філадельфії, Самарі, Кемерово, Тюмені, Іжевську, Калінінграді, Рязані та деяких інших.
• Людині здавна хотілося використовувати силу та міць лосів. У Скандинавії та Сибіру робилися спроби одомашнити і використовувати лосів як їздових та молочних тварин, однак складність утримання робить це економічно недоцільним.
• Щороку у вересні-жовтні лосі скидають старі роги, а навесні у них знов виростають нові. Роги ростуть від трьох до п’яти місяців. Їх вага може сягати 30 кг.
• М’який шкіряний виріст під горлом у лося, що досягає 25-40 см, називається «сережка».
• Молоко лосихи подібне до смаку з коров’ячим, але в чотири рази жирніше і менш солодке.
• Сузір’я Великої Ведмедиці в давнину називалося сузір’ям Лося.
• У цих великих тварин дуже короткий хвіст довжиною всього 12-13 сантиметрів.
• Полювання на лося дозволене лише за спеціальним документом – ліцензією, і лише у певну пору року.
• Лосі поодинці можуть везти сани з вантажем до 400 кілограмів, але лише на короткі відстані.
• Дорослими лосі стають у 2 роки, а гіллясті роги у них з’являються у 4 роки.
• На честь лося названо польський літак-бомбардувальник, шведський і російський всюдиходи і навіть мисливську рушницю.
• У Швеції з 1997 року з лосиних екскрементів виробляють папір. Ці тварини харчуються деревиною і рослинами, а значить їх послід є суцільною целюлозою. В результаті шведи збирають лосиний гній і перетворюють його на папір світло-коричневого кольору, який пахне чомусь березовими бруньками. Випускається він під маркою Moose PooPooPaper.
