Топ-10 цікавих фактів про горобину

Горобина (лат. Sorbus) – це рід розоцвітих рослин, що включає листопадні дерева і кущі з простим або перистим листям. Рослини цього роду мають двостатеві квітки, зібрані у верхівкові щитковидні суцвіття. Їх плоди несправжні, м’ясисті, з залишками чашечки на кінчику.

Ягоди горобини багаті на цукор, пектин, використовуються в харчовій промисловості та медицині.

Представники цього роду значно поширені в помірному поясі Північної півкулі, і багато з них культивуються як плодові або декоративні рослини. Горобина володіє рекордною морозостійкістью, невибагливістю до грунту, росте на ділянках з близьким розташуванням грунтових вод. Найбільш відома горобина звичайна (Sorbus aucuparia), яка росте в достатку в садах і лісах нашої країни без будь-якого догляду.

Найцікавіші факти про горобину

Зеленяк (Carduelis chloris) з родини в’юркових збирається поласувати плодами горобини.

• Звичайна горобина, широко росповсюджена в Україні, росте майже по всьому нашому континенту. На півночі вона майже досягає полярного кола, причому там замість того, щоб бути деревом, вона перетворюється на чагарник. При цьому вона залишається рослиною того ж самого виду.

• Гіркі плоди горобини, з точки зору ботаніки, відносяться до яблук. Але їдять їх в основному птахи, тому що гіркий смак не викликає у людей бажання вживати їх в їжу. І це добре – у свіжому вигляді плоди цього дерева для нас отруйні! А ось морози призводять до руйнування гірких і отруйних речовин в них, тому заморожена горобина набуває солодкуватого смаку і стає цілком їстівною.

• Дозрілі плоди можуть залишатися на горобині аж до кінця зими. Вони є дуже важливим джерелом харчування для багатьох птахів, які поступово поїдають замерзлі плоди. Добувати їжу з-під снігу дуже складно, так що горобина – легке джерело поживних речовин для наших пернатих друзів.

• Плоди різних сортів горобини, наприклад – сибірської, застосовуються в медицині. Вони багаті вітамінами, які за допомогою спеціальної обробки можна з них витягти. Цінують це дерево і бджолярі, оскільки воно є відмінним медоносом.

Горобина звичайна біля дороги у Верніцгрюні, Фогтланд, Німеччина.

• Селекціонери вже давно вивели зі звичайної горобини нові сорти, позбавлені гіркоти, а також отруйних речовин, які і роблять її плоди гіркими. Вони вийшли досить теплолюбними, але плоди цих сортів відрізняються приємним смаком. Їх вирощують в садових господарствах на півдні України, і в деяких інших країнах Європи теж. Ягоди цих сортів можуть досягати 2 – 3 сантиметрів у діаметрі і важити до 15 – 18 грамів.

• Суворість навколишнього клімату безпосередньо впливає на граничну висоту, якої може досягти горобинове дерево. У самих північних районах горобина зазвичай виростає до 1 – 1,5 метрів, а на теплому півдні може досягати і 12 – 15 метрів. Одне велике дерево за сезон приносить до 100 кілограмів плодів, а іноді навіть більше.

• Багатьом з нас доводилося ласувати плодами чорноплідної горобини, терпкими і в’яжучими рот. Але насправді ця рослина не має з горобиною нічого спільного, крім певної зовнішньої подібності і приналежності до одного і того ж роду. Її найближчим родичем вважається звичайний шипшина.

Варення з горобини. Польща.

• Існує безліч традиційних рецептів приготування з горобини варення, настоянок, киселів, компотів та іншої їжі з напоями. У магазині нічого подібного, звичайно, не купиш, але подекуди в селах і невеликих містечках горобинові ласощі досі більш-менш популярні.

• Всього існує близько 200 видів горобини. Одні з них вирощуються в декоративних цілях, інші – в кулінарних, а треті ростуть в дикій природі самі по собі. Селекціонери створили безліч гібридних сортів, причому деякі з них виглядають досить незвично, наприклад – горобина Інтегеримма або грецька.

• Горобинова деревина з давніх часів вважалася вельми цінною. З неї робили найрізноманітніші вироби – від прикрас і музичних інструментів до меблів і карет. Використовується в цій якості вона і понині, в основному у виробництві різного домашнього начиння на зразок дерев’яних ручок посуду і тому подібного.