Найцікавіші факти про грушу
Груша (лат. Pyrus) – рід деревних рослин родини Трояндові (Rosaceae) підродини Мигдалеві (Amygdaloideae), однойменні плоди яких здавна використовуються в харчуванні людини.
Груші поширені в прибережних і помірно теплих регіонах Старого Світу від Західної Європи та Північної Африки на схід до Азії. Це дерева середньої висоти (10 – 17 м), переважно листопадні. Таксономічно рід поділяється на два підроди або секції – Pyrus та Pashia.
За даними 2020 року, світове виробництво груш становило 23,1 мільйона тонн, лідирував Китай з часткою 69% від загального обсягу. Іншими великими виробниками були Аргентина, США та Італія, загальне виробництво яких становило близько 10% від світового. Що цікаво, майже 50% груш Південної півкулі вирощується в патагонській долині Ріо-Негро в Аргентині.
Плоди груш – це справжнє джерело вітамінів та корисних речовин. Вони, втім, не надто поживні, зате багаті на клітковину, а тому їх цілком можна розглядати як дієтичний продукт.
Цікаві факти про груші
• Вчені встановили, що грушу почали культивувати ще близько трьох тисяч років тому на території Стародавньої Греції.
• Сира груша складається на 84 відсотка з води, на 15 відсотків з вуглеводів і містить незначну кількість білків і жирів. 100-грамова порція груші містить приблизно 15 грамів вуглеводів, незначну кількість жиру та білка і всього 57 калорій. Грушу не рекомендується запивати водою, інакше не уникнути печії.
• Деревина груші має дрібну зернистість і, принаймні в минулому, використовувалася як спеціалізований пиломатеріал для виготовлення вишуканих меблів та музичних інструментів.
• Також деревина груші є цінним матеріалом для виготовлення дерев’яних ложок, оскільки вона не забруднює їжу своїм кольором, смаком і запахом, а також стійка до деформації та бризок, незважаючи на багаторазові цикли замочування та сушіння.
• Як вже було сказано вище, найбільше груш в світі вирощується у Китаї. Ви напевно бачили плескаті жовті китайські груші на магазинних полицях. Вони відрізняються неймовірною соковитістю, але не надто яскравим смаком.
• За даними американського «Pear Bureau Northwest» (Північно-західне бюро груш), нині у всьому світі вирощується понад три тисячі різних сортів груш.
• Згідно з Національним реєстром рекордів України, найбільша груша в нашій країні була вирощена на Харківщині (Нова Водолага) у 2015 році. Її вага становила 1127 грамів, об’єм – 1,2 літра, окружність – 39 см, висота – 19 см. Сорт рекордної груші має назву «Таврійська».
• У давньогрецькому епосі Гомера «Одіссея» груші згадуються як «дар богів», що росте у чудовому фруктовому саду Алкіноя.
• Груші вважаються гіпоалергенними фруктами, проте ті люди, які реагують на пилок берези та вільхи, можуть мати алергію і на грушу.
• Через наявність в грушах кам’янистих клітин лікарі не рекомендують вживати м’якоть цих плодів у будь-якому вигляді тим, хто має проблеми зі шлунково-кишковим трактом, зокрема при панкреатитах.
• У Європу груші потрапили з Південної Азії понад 3000 років тому, а до Північної Америки – лише у XVII столітті.
• За різними даними, на нашій планеті існує від 23 до 38 видів груші. А найпопулярнішим сортом груш у світі є «Бартлетт», одержаний на основі виду груша звичайна (Pyrus communis). Це фрукт середнього розміру і може мати трохи вигнуту форму.
• У Західній півкулі Землі груші почали поширюватися лише близько чотирьохсот років тому.
• У Швейцарії із груш роблять особливий концентрований сироп, який називають «грушевий мед» і використовують для бутербродів або для начинки в печиві (наприклад – в Люцернських пряниках).
• В Італії роблять фруктову гірчицю, додаючи до цієї приправи найрізноманітніші фрукти, включаючи груші.
• У XVII – XVIII століттях грушу також називали «масляним фруктом» завдяки її м’якій маслянистій текстурі.
• Деякі народи вважають грушу «жіночим плодом», тому що формою вона нагадує жіночу фігуру і містить велику кількість вітаміну Е, що допомагає жінкам довше зберігати привабливість і молодість.
• Листя на гілці грушевого дерева росте у строгому порядку, перебуваючи на певній відстані один від одного і зберігаючи нахил відносно один одного у 135 градусів. Так груші отримують максимум світла та вологи.
• У Стародавньому Китаї грушеве дерево вважалося символом безсмертя і водночас знаком розлуки.
• Однією з найближчих «родичок» груші ботаніки вважають звичайну шипшину.
• Дивно, але м’яка, соковита та солодка груша допомагає зробити зуби міцнішими. Вся справа у мікроелементах. Груша містить природний кальцій та фосфор, які, діючи спільно, зміцнюють зубну емаль.
• Деякі сорти груш використовують в якості декоративних рослин для створення контрастних груп на газонах. А ось у полезахисному лісорозведенні особливо ціниться груша маслинколиста (Pyrus elaeagnifolia). Ще один сорт, грушу звичайну, широко використовують у степовому лісорозведенні, полезахисних та придорожніх насадженнях.
• Груші мають низьку енергетичну цінність, і тому рекомендуються до вживання в різних дієтах.
• Перші згадки про груші на теренах Київської Русі зустрічаються у літописах XII століття.
• Одна груша містить близько 20% добової норми клітковини для дорослої людини. А за вмістом фолієвої кислоти цей фрукт перевершує навіть чорну смородину.
• Груші зазвичай здаються солодшими за яблука, хоча вміст цукру в них нижче.
• Ці фрукти активно культивувалися у давнину, наприклад – у Стародавньому Римі. Римляни знали 38 сортів, але, за свідченням Плінія Старшого, багато з них були не дуже смачні, їх їли здебільшого бідняки, які вживали плоди сирими або вареними, як і яблука. А ще робили компоти з груш і меду. Крім того, «Природна історія» Плінія рекомендувала тушкувати їх з медом і зазначала три десятки різновидів груші. А у римській кулінарній книзі «De re coquinaria» є рецепт суфле з тушкованою грушею, приправленою прянощами.
• У багатьох країнах світу, включаючи нашу Україну, у дикій природі зустрічаються дикорослі грушеві дерева.
Коментування закрито.