Середньовіччя – дуже великий історичний період, що розпочався з падіння Західної Римської імперії у 476 році і тривав приблизно до кінця XV століття, до початку епохи Великих географічних відкриттів і церковної реформації. Це одна з найцікавіших і найзагадковіших епох в історії людства.

Багато хто, особливо любителі фентезі, вважають, що знають про Середні віки практично все. Між іншим, це не зовсім так: існує кілька дуже поширених помилок, які повністю спотворюють наш погляд на цей історичний період.

Можливо, якісь із наших переконань і були правдою. Але деякі найпопулярніші міфи ми все ж таки вирішили розвінчати.

До 30 років люди ставали старими і починали вмирати.

У багатьох джерелах йдеться про те, що середня тривалість життя в Середньовіччі становила близько 30 років.

Через це багато хто думає, що в той час люди дуже швидко мужніли: до 15-ти створювали сім’ю і обзаводилися потомством, до 20-ти набиралися досвіду і до 30-ти вже готові були зійти в інший світ через хвороби і поневіряння. Проте, це зовсім не так.

Низька тривалість життя в Середньовіччі складалася, перш за все, через високу смертність немовлят. Діти, справді, масово вмирали під час пологів, від хвороб чи недоїдання. Але ті, хто зумів протриматися перші кілька років, надалі жили в середньому до 50-60 років – менше, ніж сьогодні, але набагато більше, ніж в уяві більшості наших сучасників.

Жінок, викритих у відьомстві, неодмінно відразу вбивали.

Спалення відьми на вогнищі.

Про полювання на відьом і їх спалення в Середньовіччі йдеться в різних джерелах – від пригодницького історичного роману «Айвенго» (1819) Вальтера Скотта до комедії «Монті Пайтон і Сященний грааль».

Між тим, спалення відьом значно більше практикували в епоху Ренесансу, яка вважається більш освіченою. У Середньовіччі офіційна позиція церкви стосовно відьом і чаклунства була простою: церква стверджувала, що нічого подібного не існує.

Священики вважали віру в чаклунство забобоном і, як могли, боролися з ним. На жаль, розуму перемогти не вдалося: найнеосвіченіші виявилися заодно найупертішими, потроху змусивши католицьку церкву змінити свою позицію, але вже у самому кінці Середньовіччя.

Через громіздкі обладунки середньовічні лицарі не могли швидко рухатися.

У книзі «Янкі при дворі короля Артура» Марка Твена герой зумів перемогти на полі бою важкоозброєного лицаря, оскільки через важкі обладунки той був такий неповороткий, що герой міг буквально бігати навколо противника, який не мав сили повернутися.

Насправді, обладунки зовсім не заважали лицарям виявляти спритність та силу в бою. Якісні обладунки важили близько 25-30 кілограмів, були добре підігнані, розподілені по всьому тілу і носили їх підготовлені бійці, які все життя тренувалися воювати в них. Так що лицар у металевих обладунках міг бігати, стрибати, перелазити через стіни і виконувати практично будь-які фізичні вправи.

Люди Середньовіччя не вірили в науку.

Це помилка родом із епохи Ренесансу, коли вчені почали називати Середньовіччя «темними віками». На думку багатьох тодішніх умів, після падіння Римської імперії і до самого Відродження світова наука не лише не досягла прогресу, а й навпаки, регресувала.

Школа в епоху Середньовіччя, XIV ст.

Але це зовсім так. Дійсно, на зорі Середньовіччя наука практично зупинила свій розвиток – в основному тому, що в хаосі років, що настали після падіння Римської імперії, було зруйновано багато міст і монастирів, які служили притулком вченим мужам.

Однак, починаючи з Карла Великого, який прийшов до влади в IX столітті, почалося «каролінгське відродження», коли вчені відшукували і заново відкривали для себе стародавні тексти, а по всій Європі відкривалися нові школи та університети.

До XII століття вчені, які читали лекції в університетських аудиторіях, проводили довгі тури Європою, пересуваючись від коледжу до коледжу. Так що університетська освіта в Середньовіччі мала свій розвиток. До того ж, у Середні віки винайшли книгодрукарство, вітряний млин, окуляри, магнітний компас тощо.

Середньовічна медицина була суцільним божевіллям.

Здається, що лікарі того часу були абсолютно неадекватні і могли відпиляти людині частину черепа, щоб позбавити її від злого духу. Насправді ж медичні знання були досить розумними. Ми навіть зараз використовуємо деякі видозмінені середньовічні методи, наприклад, для лікування опіків або знищення вірусів. Саме у Середньовіччі вигадали досліджувати фізіологічні рідини, щоб поставити людині діагноз.

А що стосується стоматології, то її і зараз ще вважають своєрідною формою тортур, тож, здається, у Середньовіччі їй саме місце. Однак ми забуваємо про те, що у наших предків не було такого доступу до цукру як зараз, тож їхні зуби були набагато здоровішими, ніж у багатьох з нас. До того ж, вчені дослідили щелепи людей із Середньовіччя і з’ясували, що вони чистили та видаляли зуби за допомогою цілком професійних інструментів.

А на початку 1400-х років італійський професор Джованні де Арколі написав трактат про стоматологічну допомогу, де довів, що основні сучасні методики дантистів використовувалися і тоді. Він навіть розповів, як зберегти гниючий зуб, заповнивши його золотом.

Жінкам у Середньовіччі не дозволялося будувати кар’єру.

Зазвичай вважається, що жінка в Середньовіччі була не більше ніж чоловічою власністю. Її видавали заміж за незнайомця, після чого вона лише народжувала дітей та вишивала серветки. Якщо ж її це не влаштовувало, вона могла стати черницею – якщо, звісно, дозволить батько.

Середньовічна сім’я біля каміна, XIV ст.

Проте насправді все було не настільки однозначно. У Європі жінка дуже часто ставала партнером свого чоловіка у сімейному бізнесі, працюючи та командуючи найманим персоналом нарівні з ним. Якщо ж чоловік помирав, жінка продовжувала вести бізнес самостійно.

Іноді жінки самі розпочинали свою справу – наприклад, виробництво тканини чи варіння пива – і вели її так успішно, що взагалі відмовлялися виходити заміж.

Дружини знаті самостійно вели величезне господарство – найчастіше за відсутності чоловіка, який місяцями пропадав у військових походах. І хоча прав у жінок було значно менше, ніж у чоловіків, можливостей виявити свої організаторські таланти та здібності у тому чи іншому ремеслі у них було чимало.

Через брудну воду всі пили вино та пиво.

Насправді, середньовічні люди пили зовсім не так вже й багато алкоголю, як нам здається. Більшість міст тоді будували біля великих джерел прісної води. Небезпечними були лише промислові об’єкти, що працювали з барвниками, але їх керуючим заборонялося скидати відходи у водоймища. Тож із водою все було гаразд.

Пиво тоді теж любили, але воно було набагато слабкіше за сучасне, і пили його в основному для того, щоб вгамувати спрагу під час важкої роботи.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!