Хмонг – дивовижний котопес із В’єтнаму
За тисячі років, відколи собака став супутником людини, вивели понад 400 порід.
Деякі з них виглядають доволі екзотично, наприклад, хмонг.
Це одна з небагатьох в’єтнамських порід, представники якої виглядають дуже мило.
Собаки ці схожі на дивних гібридів пса та кішки. Особливо схожі на кошенят цуценята.
Хмонги виведені спеціально для допомоги пастухам у їхній нелегкій роботі. Природні умови В’єтнаму мають власну специфіку, тому знадобилася особлива порода. Історія виведення цих псів сягає давнини, тому точно сказати, які собаки були предками хмонгів, важко. Але деякі вчені вважають, що ці тварини, незважаючи на їх зовнішній вигляд, набагато ближче до вовків, ніж багато інших собак.
Свою назву порода отримала завдяки народності хмонг, яка і вивела цих собак. Вони не лише чудові пастухи, а й добрі сторожа – відповідальні, пильні та відважні. У В’єтнамі ці собаки поширені не скрізь. Зустріти їх можна переважно у північних провінціях Лаокай і Хазянг.
Тварини вважаються національним надбанням, хоч їх і не визнали міжнародні організації собаківників. Але на їхній батьківщині такі формальності нікого не турбують. Головне, що хмонги визнані VKA (В’єтнамською кінологічною асоціацією). Щорічна виставка у Ханої, столиці країни, організована Клубом корінних собак В’єтнаму, ніколи не обходиться без цих тварин.
Слід зазначити, що в країні немає культу собак. Породу високо цінують представники народу хмонг, інші ж в’єтнамці ставляться до національного надбання спокійно. У північно-східних регіонах країни цих собак можна побачити на вулицях, разом із звичайними дворняжками. Розчулення викликають в основному цуценята, які схожі на пухнастих кошенят з витягнутими мордочками.
Деякі особливості породи
Дорослі хмонги – це собаки середнього розміру і щільної компактної статури. У них коротка та дуже густа шерсть білого, коричневого, сірого чи чорного кольору.
Інколи зустрічаються навіть руді представники породи. Вони цінуються у собаківників особливо високо. Стандарт цієї породи допускає білі мітки на грудях та лапах.
Але головна «фішка» хмонгів – це їхня морда. У собак великі вуха, що стирчать вгору, і виразні мигдалеподібні очі.
Колись цим собакам купірували хвости і вуха, як і кавказьким вівчаркам. Вважалося, що це додасть псам додаткової люті, а також зробить більш маневреними у густих чагарниках. Але цей звичай відійшов у минуле і хмонгів без вух важко знайти навіть у глухих гірських селах. А ось собаки без хвостів не рідкість.
Хмонгів інколи тримають як собак-компаньйонів. Вони дуже прив’язуються до своїх господарів і охоче граються з дітьми. Але слід пам’ятати, що цих тварин виводили як сторожів для стада та будинку. Тому собаки можуть виявляти агресію до незнайомих людей та тварин. Хмонгів рекомендують заводити лише тим людям, які добре розуміють психологію собак і готові приділити час для виховання тварини.
Ці собаки добре навчаються і мають відмінну пам’ять. Здатність до дресирування дозволяє використовувати хмонгів у якості службових собак. Їх можна зустріти в поліції та прикордонних військах В’єтнаму.
Незважаючи на схожість з кішками, хмонги ставляться до цих тварин дуже вороже, що характерно для багатьох мисливських та пастуших порід.
Представників в’єтнамської породи вирізняє міцне здоров’я. Хмонги рідко страждають від генетичних порушень і не схильні до алергій. У середньому ці собаки живуть 14-15 років, але при збалансованому харчуванні та правильному догляді у вихованця є шанс дожити до 20 років. Отже, цих собак цілком можна віднести до довгожителів.
Хоча хмонг і вважається у багатьох країнах екзотичною породою, ціна щенят не надто висока і починається від 500 доларів. Інша річ, що знайти такого вихованця за межами Південно-Східної Азії буде досить складно.
