Цікаві факти про баклажани
Баклажан (лат. Solanum melongena) – багаторічна трав’яниста рослина з сімейства пасльонових (Solanaceae). Рослина дає однойменний плід, який широко використовується як овоч в кулінарії. Різні сорти дають плоди різних розмірів, форм і кольорів.
Вважається, що баклажани походять зі східної Індії і Шрі-Ланки, але внаслідок раннього одомашнення були поширені спочатку на територію Східної Азії, Південної Африки, Середземномор’я та Європи, а пізніше і на Американські континенти. В Європі рослина відома з середини XV століття, проте широко вирощувати цю культуру почали пізніше – лише в XIX столітті.
Будучи представником роду Solanum, баклажан є родичем помідора, гострого перця та картоплі, хоча вони походять з Нового Світу, а баклажани – зі Старого. Як і у помідорів, шкірку та насіння баклажанів можна їсти, але, як і картоплю, їх зазвичай їдять у вареному вигляді.
Згідно з даними 2018 року, на Китай та Індію разом припадало близько 87% світового виробництва баклажанів.
Найцікавіші факти про баклажани
• Деякі люди плутають баклажани з кабачками, хоча це зовсім різні рослини, хай і споріднені. Будучи поживним, смачним та корисним овочем, вони по праву займають почесне місце у безлічі кулінарних рецептів. Їдять їх і в Україні, і в багатьох інших країнах по всьому світу.
• Плоди баклажанів бувають різних форм (кулясті, довгі, дугоподібні тощо) і різних кольорів: білі, жовті, зелені, сині, рябі, смугасті, темно-фіолетові (найчастіше) і практично чорні.
• В італійському місті Палермо у розпал літа влаштовують своєрідну баклажанну Олімпіаду. На неї з’їжджаються найкращі майстри кулінарії, щоб приготувати неймовірні шедеври з цього овочу, застосувавши всі свої секретні рецепти.
• Плоди баклажанів багаті на калій. Вони виводять із організму надлишки натрію, рятуючи його від набряків.
• У багатьох із нас немає сумнівів у тому, що баклажан – це овоч. Але, виявляється, це не так. Насправді, баклажан, з погляду ботаніки, належить до ягод. Але нам таки звичніше називати його саме овочем.
• Вживання в їжу квіток та листя баклажанів може призвести до серйозного отруєння. А ось квітки кабачків у багатьох країнах їдять охоче.
• Китай став першою країною в світі, яка почала вирощувати баклажани у промислових масштабах ще в V столітті до нової ери.
• Клітковина баклажанів сприяє травленню і запобігає розвитку гнильної мікрофлори в кишечнику.
• Якщо залишити баклажани у ящику за кімнатної температури, вони в’януть і зморщуються. Найкраще забезпечити їм прохолодне місце у відкритих поліетиленових упаковках.
• У деяких країнах Азії їх їдять сирими, тому що у сирому вигляді вони зберігають більше корисних речовин.
• Баклажан входить до топ-10 плодів, які мають максимальний вміст антиоксидантів.
• Стародавні греки та римляни називали баклажани «яблуками сказу», вважаючи, що їх вживання призводить до божевілля. Цей забобон довго перешкоджав поширенню плодів у Європі.
• Якщо готувати баклажани, попередньо не вимочуючи, вони можуть віддавати специфічним гіркуватим присмаком. Однак багато нових сортів (здебільшого світлих і рябих) не вимагають вимочування, оскільки позбавлені гіркоти з самого початку.
• В Азербайджані баклажани часто називають «дем’янками». Подейкують, ця назва пов’язана з тим, що вперше баклажани в Азербайджан привезла людина на ім’я Дем’ян.
• В процесі приготування баклажани значно зменшуються в обсязі, втрачаючи вологу, тому обов’язково слід враховувати цей факт, якщо ви збираєтеся приготувати страву з цих овочів.
• З баклажанів готують не лише їжу, а й косметичні препарати, наприклад – тонізуючі маски для обличчя.
• У дикому вигляді баклажани й досі зростають в деякий районах Індії та М’янми.
• Баклажани їдять як зі шкіркою, так і без неї. Але вважається, що їхня шкірка зовсім не перетравлюється нашим організмом, тому краще прибрати зайве навантаження для шлунка.
• Чим ці овочі молодші, тим інтенсивніше їхнє фіолетове забарвлення.
• Баклажани відмінно поєднуються з такими спеціями, як базилік, часник, цибуля, чебрець, розмарин, кумін, коріандр, естрагон.
• Баклажани – це одні з продуктів, що спряють підвищенню кількості гемоглобіну в крові.
• Найкориснішими для організму вважаються вузькі довгасті плоди з майже чорною шкіркою.
• У давнину в Китаї жінки полірували зуби смужками баклажану, очищаючи їх таким чином від зубного нальоту.
• Плоди баклажанів входять до національних кухонь багатьох країн по всьому світу, від Китаю до Америки.
• Баклажан є багаторічною рослиною, незважаючи на те, що багато ферм вирощують їх тільки протягом першого року, переорюючи рослини, що залишилися після збору врожаю.
• Світовим лідером із вирощування баклажанів є Китай. Так, наприклад, за даними 2016 року в цій країні виростили близько 32 мільйонів тонн баклажанів, що становило майже 60% від світового виробництва.
• Завдяки високому вмісту міді плоди баклажанів корисні вагітним жінкам і людям, які страждають на недокрів’я.
• У Європі баклажани почали вживати в їжу в XV столітті, але промислове їхнє вирощування почалося набагато пізніше, лише в XIX столітті. Відомий британський ботанік Дж. Джерард у своїй книзі, опублікованій у 1596 році, писав, як чудово ростуть баклажани на піщаних грунтах Єгипту, тоді як в Англії дають лише квіти, а плоди гинуть, визріваючи не більше гусячого яйця.
Коментування закрито.