Цікаві факти про баклажани

Баклажани в теплиці

Баклажан (лат. Solanum melongena) – багаторічна трав’яниста рослина з сімейства пасльонових (Solanaceae). Рослина дає однойменний плід, який широко використовується як овоч в кулінарії. Різні сорти дають плоди різних розмірів, форм і кольорів.

Вважається, що баклажани походять зі східної Індії і Шрі-Ланки, але внаслідок раннього одомашнення були поширені спочатку на територію Східної Азії, Південної Африки, Середземномор’я та Європи, а пізніше і на Американські континенти. В Європі рослина відома з середини XV століття, проте широко вирощувати цю культуру почали пізніше – лише в XIX столітті.

Будучи представником роду Solanum, баклажан є родичем помідора, гострого перця та картоплі, хоча вони походять з Нового Світу, а баклажани – зі Старого. Як і у помідорів, шкірку та насіння баклажанів можна їсти, але, як і картоплю, їх зазвичай їдять у вареному вигляді.

Згідно з даними 2018 року, на Китай та Індію разом припадало близько 87% світового виробництва баклажанів.

Найцікавіші факти про баклажани

Баклажан у розрізі
Баклажан у розрізі.

Деякі люди плутають баклажани з кабачками, хоча це зовсім різні рослини, хай і споріднені. Будучи поживним, смачним та корисним овочем, вони по праву займають почесне місце у безлічі кулінарних рецептів. Їдять їх і в Україні, і в багатьох інших країнах по всьому світу.

Плоди баклажанів бувають різних форм (кулясті, довгі, дугоподібні тощо) і різних кольорів: білі, жовті, зелені, сині, рябі, смугасті, темно-фіолетові (найчастіше) і практично чорні.

В італійському місті Палермо у розпал літа влаштовують своєрідну баклажанну Олімпіаду. На неї з’їжджаються найкращі майстри кулінарії, щоб приготувати неймовірні шедеври з цього овочу, застосувавши всі свої секретні рецепти.

Плоди баклажанів багаті на калій. Вони виводять із організму надлишки натрію, рятуючи його від набряків.

У багатьох із нас немає сумнівів у тому, що баклажан – це овоч. Але, виявляється, це не так. Насправді, баклажан, з погляду ботаніки, належить до ягод. Але нам таки звичніше називати його саме овочем.



Вживання в їжу квіток та листя баклажанів може призвести до серйозного отруєння. А ось квітки кабачків у багатьох країнах їдять охоче.

Китай став першою країною в світі, яка почала вирощувати баклажани у промислових масштабах ще в V столітті до нової ери.

Клітковина баклажанів сприяє травленню і запобігає розвитку гнильної мікрофлори в кишечнику.

Якщо залишити баклажани у ящику за кімнатної температури, вони в’януть і зморщуються. Найкраще забезпечити їм прохолодне місце у відкритих поліетиленових упаковках.

У деяких країнах Азії їх їдять сирими, тому що у сирому вигляді вони зберігають більше корисних речовин.

Карта вирощування баклажанів
На цій карті показано країни, що вирощують баклажани в промислових масштабах.

Баклажан входить до топ-10 плодів, які мають максимальний вміст антиоксидантів.

Стародавні греки та римляни називали баклажани «яблуками сказу», вважаючи, що їх вживання призводить до божевілля. Цей забобон довго перешкоджав поширенню плодів у Європі.

Якщо готувати баклажани, попередньо не вимочуючи, вони можуть віддавати специфічним гіркуватим присмаком. Однак багато нових сортів (здебільшого світлих і рябих) не вимагають вимочування, оскільки позбавлені гіркоти з самого початку.

В Азербайджані баклажани часто називають «дем’янками». Подейкують, ця назва пов’язана з тим, що вперше баклажани в Азербайджан привезла людина на ім’я Дем’ян.

В процесі приготування баклажани значно зменшуються в обсязі, втрачаючи вологу, тому обов’язково слід враховувати цей факт, якщо ви збираєтеся приготувати страву з цих овочів.

З баклажанів готують не лише їжу, а й косметичні препарати, наприклад – тонізуючі маски для обличчя.



У дикому вигляді баклажани й досі зростають в деякий районах Індії та М’янми.

Баклажани їдять як зі шкіркою, так і без неї. Але вважається, що їхня шкірка зовсім не перетравлюється нашим організмом, тому краще прибрати зайве навантаження для шлунка.

Чим ці овочі молодші, тим інтенсивніше їхнє фіолетове забарвлення.

Баклажани відмінно поєднуються з такими спеціями, як базилік, часник, цибуля, чебрець, розмарин, кумін, коріандр, естрагон.

Баклажани – це одні з продуктів, що спряють підвищенню кількості гемоглобіну в крові.

Найкориснішими для організму вважаються вузькі довгасті плоди з майже чорною шкіркою.

Фаршировані баклажани
Фаршировані баклажани в ресторані Анкари, Туреччина.

У давнину в Китаї жінки полірували зуби смужками баклажану, очищаючи їх таким чином від зубного нальоту.

Плоди баклажанів входять до національних кухонь багатьох країн по всьому світу, від Китаю до Америки.

Баклажан є багаторічною рослиною, незважаючи на те, що багато ферм вирощують їх тільки протягом першого року, переорюючи рослини, що залишилися після збору врожаю.

Світовим лідером із вирощування баклажанів є Китай. Так, наприклад, за даними 2016 року в цій країні виростили близько 32 мільйонів тонн баклажанів, що становило майже 60% від світового виробництва.

Завдяки високому вмісту міді плоди баклажанів корисні вагітним жінкам і людям, які страждають на недокрів’я.

У Європі баклажани почали вживати в їжу в XV столітті, але промислове їхнє вирощування почалося набагато пізніше, лише в XIX столітті. Відомий британський ботанік Дж. Джерард у своїй книзі, опублікованій у 1596 році, писав, як чудово ростуть баклажани на піщаних грунтах Єгипту, тоді як в Англії дають лише квіти, а плоди гинуть, визріваючи не більше гусячого яйця.



Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!

Вам також може сподобатися