Цвях або гвіздок (рідше – гвоздь) – це кріпильний елемент, в основному циліндричної форми, один кінець якого загострений, а інший, як правило, має більш широку головку. Цвяхи для масового використання виготовляються з низьковуглецевої м’якої сталі, але для спеціальних цілей також використовуються цвяхи з нержавіючої сталі, латуні, алюмінію та інших матеріалів.

Цвяхи зазвичай забивають молотком або спеціальним пістолетом, що приводиться в дію стисненим повітрям або невеликими вибуховими зарядами. Цвях з’єднує елементи силою тертя у напрямку осі та міцністю на зсув поперечно до своєї осі. Іноді кінчик гвіздка згинається, щоб запобігти видаленню.

Їх довжина становить від 1 до 20 сантиметрів, а діаметр – від 1 до 7 міліметрів. При необхідності цвяхи можуть бути покриті якимось нержавіючим матеріалом, оскільки вони піддаються дії корозії в агресивному середовищі.

Найцікавіші факти про цвяхи

Різні типи цвяхів: 1 – покрівельний цвях; 2 – з широкою головкою; 3 – латунний; 4 – сталевий цвях з відсутньою головкою; 5 – сталевий з плоскою головкою; 6 – цвях із гвинтовим хвостовиком; 7 – цвях-гарпун.

• Цвяхи почали використовувати ще первісні люди. Зрозуміло, що в ті далекі часи цвяхи сильно відрізнялися від сучасних і виготовлялися з підручних засобів: міцної деревини, кісток тварин або шипів чагарнику. А цвяхи, виготовлені з бронзи, застосовувалися вже в Стародавньому Єгипті. Спочатку їх відливали в спеціальних формах або виковували. Пізніше почали використовувати металевий дріт.

• Нещодавно археологи знайшли в Шотландії ящик з цвяхами, які були виготовлені ще в першому столітті нашої ери. До початку XIX століття цвяхи коштували дуже дорого, оскільки виготовлялися вручну. Ще кілька століть тому в Америці цвяхи можна було віднести до предметів розкоші, тому що монопольне право на їх виготовлення і продаж належало Англії. У Новий Світ вони поставлялися за ціною, що в кілька разів перевищувала витрати на їх виробництво.

• На Русі виготовленням цвяхів займалися ремісники, яких називали цвяхарями. Ремесло це було шановним і почесним. Майстрами високого класу вважалися ті, хто встигав викувати два цвяхи поки металевий прут не встиг охолонути. Разом з тим, багато теслярів будували храми з деревини «по-старому», не використовуючи цвяхи. Таким способом, наприклад, побудовані храми на знаменитому острові Кижі. Лише лемеші куполів кріпилися за допомогою маленьких цвяхів.

• Справжньою легендою серед ковалів був Джеймс Лейстон з англійського Бірмінгема. Він примудрився виготовити за два тижні 17 000 цвяхів, працюючи наодинці, без допомоги підсобників. Але справжню революцію у виробництві цвяхів здійснив Джесс Рід, який виготовив і запатентував перший верстат, що різав дріт, заточував вістря і набивав головку. Результат роботи був вражаючим – 6 000 цвяхів за один день!

• У Російській імперії, до складу якої входила і наша Україна, перші відомості про верстати з виробництва цвяхів відносяться до 1835 року, коли на тагільському заводі батько і син Черепанови виготовили «гвоздарний» верстат. Незадовго до цього Юхим і Мирон Черепанови відвідали Англію, де і познайомилися з подібним способом виробництва таких потрібних виробів.

• А чи знаєте ви, як з’явився вислів «гвоздь програми»? Так ось, у 1899 році Париж готувався до проведення Всесвітньої виставки. Інженер Гюстав Ейфель спорудив до цієї знаменної події вежу, яка згодом була названа на його честь. Багатьом парижанам здалося, що споруда нагадує перевернутий цвях. Деякі навіть вважали, що вежа спотворює історичний вигляд Парижа. Минуло вже більше сотні років, а «цвях» став головним символом столиці Франції.

• «Повісити на цвях» – так говорять про людину, яка залишила захоплення, яким займалася багато років. Художник Пол Сміт вирішив спорудити у себе вдома незвичайний пам’ятник давно минулому дитинству. На цвяхи він повісив ті предмети, якими колись дуже сильно дорожив: самокат, скейтборд, дитячу лопатку, санки. Дивлячись на незвичайну виставку, багато відвідувачів відчувають ностальгію за щасливим дитинством.

• У Новосибірську поруч зі станцією метро «Студентська» у 2018 році був встановлений триметровий пам’ятник цвяху. З двох сторін споруду прикрашають великі написи: «Будь сильним» і «Забий на все».

Римські бронзові цвяхи з магічними знаками та написами, III – IV століття нашої ери.

• У знаменитій повісті Миколи Лєскова «Лівша» тульський майстер підкував англійську механічну блоху цвяхами власного виготовлення. Побачити їх можна було тільки в найсильніший «мілкоскоп». Виявляється, «лівші» не перевелися і в наші дні, житель міста Алексін Микола Алдунін виготовив золоті цвяхи, діаметр шляпки яких становить всього 5 мікрон.

• У 2017 році професійний борець Джон Ферарро був внесений до Книги рекордів Гіннесса, встановивши незвичайне досягнення: за три хвилини він забив головою в дошку 38 цвяхів. Для захисту голови на лобі Джона була наклеєна спеціальна прокладка. Подібний трюк для більшості людей може виявитися смертельним, але у Джона Ферарро кістки черепа набагато товщі, ніж у середньостатистичної людини. Завдяки чому Ферарро і демонструє феноменальні трюки. Наприклад, розбиває головою бетонні блоки.

• Трюки з цвяхами завжди були популярні. Так, наприклад, морський офіцер кінця XVIII – початку XIX століття Василь Лукін легко вдавлював цвях в корабельну стіну. У 1806 році імператор Олександр Перший попросив Лукіна, що вирушав на російсько-турецьку війну, залишити що-небудь на пам’ять. Лукін звернув у воронку срібний рубль і протягнув його монарху.

• Художник Джон Бісбі створює дивовижні скульптури з цвяхів. Колись випадково він знайшов у покинутому будинку ціле відро старих цвяхів і зрозумів, що це відмінний матеріал для роботи. Художник зовсім закинув кисті, тепер він надає своїм творам потрібну форму за допомогою молотка, ковальського горна і зварювального апарату.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!