Цікаві факти про колорадського жука

21.12.2022

Колорадський жук (лат. Leptinotarsa decemlineata) – вид комах з сімейства жуків-листоїдів (Chrysomelidae), космополітичний вид, завезений в Європу. Поширений шкідник пасльонових культур – картоплі, томатів, солодкого перця, баклажанів, фізалісу тощо. За короткий проміжок часу (п’ятдесяті-шістдесяті роки ХХ століття) він поширився по всьому світу.

Свою народну назву «колорадський» цей жук отримав у 1859 році, після того, як спустошив картопляні поля в американському штаті Колорадо. Але його справжньою батьківщиною є зоогеографічний підрайон Сонора на північному сході Мексики.

Найцікавіші факти про колорадського жука

Карта поширення колорадського жука в Європі з 1921 по 1964 рік.

• Вперше колорадський жук був виявлений американським ентомологом Томасом Сейєм у 1824 році. Він зібрав кілька екземплярів цих комах у Скелястих горах на заході Сполучених Штатів.

• Як вже було сказано вище, колорадським жуком цього представника сімейства жуків-листоїдів почали називати після 1859 року, коли цей шкідник буквально знищив картопляні поля у штаті Колорадо. А через 20 років жук став настільки небезпечним, що багато фермерів перестали вирощувати картоплю, незважаючи на те, що ціни на неї зросли в кілька разів. Тоді ще ніхто не міг припустити, що за кілька десятиліть цей «завойовник» підкорить не лише США, а й Європу.

• У трюмах суден, завантажених картоплею, жук благополучно перетинав Атлантичний океан. Вже 1876 року його помітили у німецькому місті Лейпциг. А на початку XX століття колорадський жук поширився всією Західною Європою. Уникнути навали вдалося лише Великобританії, там він зустрічається дуже рідко.

• Вважається, що на території Радянського Союзу жук з’явився у 1949 році, коли його вперше виявили у Львівській області. А в другій половині п’ятдесятих він був уже не рідкістю на території Білорусії та Західної України. У 1975 році колорадський жук досяг Уралу – рік був посушливим, тому з території України везли солому на корм худобі, а разом із соломою був завезений і жук-шкідник.

• Оскільки в соціалістичних країнах жук почав поширюватися з початком холодної війни, в цьому лиху звинувачували ЦРУ. У польській газеті «Трибуна люду» було надруковано статтю, в якій повідомлялося, що жук на територію Польщі та НДР був закинутий американською авіацією.

Східнонімецькі піонери з зібраними колорадськими жуками. Таким чином піонери допомагають фермерам запобігти втратам і забезпечити хороший урожай. Вальдорф, НДР. 10 червня 1952 року.

• У Чехословаччині було навіть створено Комітет боротьби з картопляним листоїдом. У боротьбу з колорадським жуком вступали не лише хлібороби, а й школярі, працівники промислових підприємств та навіть армія. Найактивніші збирачі жуків отримували призи і подарунки від Міністерства землеробства.

• Тривалість життя цієї шкідливої комахи становить від одного до трьох років. Зимує жук під землею на глибині до 70-ти сантиметрів, тому здатний пережити навіть дуже суворі зими. За літній сезон одна самка здатна відкласти від 700 до 1000 яєць, з яких потім з’являються личинки.

• Усього за 2 – 3 тижні личинка колорадського жука здатна з’їсти до 10-ти листків картоплі.

• У несприятливі роки жук може причаїтися в землі в очікуванні кращих часів. Вчені запевняють, що ця сплячка може тривати 2 – 3 роки.

• Знищувати колорадського жука можна не лише хімікатами. Наприклад – індики, фазани та цесарки охоче поїдають цю комаху. Їх можна сміливо випускати на картопляні грядки: ці птахи не розгрібають землю, а їдять тих жуків, що сидять на бадиллі.

***На верхньому фото: Колорадський жук (Leptinotarsa decemlineata) на листку томата.