Цікаві факти про Республіку Джибуті
Республіка Джибуті – держава у Східній Африці на узбережжі Аденської затоки.
Має площу 23 200 квадратних кілометрів і межує з Еритреєю, Ефіопією та Сомалі.
Узбережжя Ємену і Аравійського півострова розташовані за 20 км від берегової лінії Джибуті.
На відміну від інших африканських країн, економіка Джибуті базується переважно на секторі послуг завдяки своєму стратегічному розташуванню.
Понад 70% населення проживає в столиці, тоді як решта населення здебільшого веде кочовий спосіб життя, займаючись тваринництвом. Через надзвичайно сухий клімат сільське господарство обмежене, а більша частина продуктів харчування імпортується.
Промисловість розвинена слабо. Найбільшою проблемою залишається безробіття, яке становить майже 60% у міських районах і понад 80% у сільській місцевості. Близько 42% населення живе за межею бідності.
Ця держава, яка колись була французькою колонією, відіграє роль основного торгового порту для Ефіопії, що межує з нею і не має свого виходу до моря.
Цікаві факти про Джибуті
• Джибуті – це країна, яка тривалий час зазнавала арабського впливу. Тому близько 94% джибутійців сповідують іслам (переважно сунітського спрямування), 5% становлять християни, близько 1% місцевого населення сповідують індуїзм і буддизм.
• Державних мов в країні дві, це арабська та французька, але при цьому переважна більшість населення розмовляє афарською та сомалійською мовами.
• Ця країна практично не має природних ресурсів, тому промисловість розвинена дуже слабо. Тим не менш, близько 4/5 всієї продукції, що виробляється у Джибуті, йде на продаж в сусідній Сомалі.
• До середини ХХ століття Джибуті мала назву Французьке Сомалі. У 1946 році колонія Французьке Сомалі набула статусу «заморської території» Франції, а у 1977 році після референдуму їй було надано незалежність.
• У Джибуті існує понад два десятки різних політичних партій, що, можливо, є однією з причин не найстабільнішої політичної обстановки в країні. Законодавча влада належить однопалатному парламенту – Національним зборам, що складається всього з 65 депутатів (для порівняння – в Україні їх аж 450, тобто у 7 разів більше).
• Основний тип місцевості в Джибуті – це пустелі та напівпустелі, через що пейзажі цієї країни іноді порівнюють із безжиттєвими панорамами Марса.
• Загальна площа лісів становить всього близько 0,3% території країни. Тут зустрічається дерево драцена омбет (лат. Dracaena ombet), відоме також за назвою «африканське драконове дерево». Автори книги «Рідкісні рослини світу» (1983) назвали цей вид «одним з найбільш чудових дерев Джибуті, Ефіопії та Судану».
• Джибуті є однією з найпосушливіших країн світу, в середньому за рік тут випадає близько 85 мм опадів. При цьому температура навіть взимку рідко опускається нижче +26 °С.
• Щільність населення в цій державі становить 46 чоловік на квадратний кілометр. При цьому загальна чисельність населення країни (за оцінкою 2024 року) становить 1,07 мільйона осіб і 776,966 з них мешкають у столиці, яка також носить назву Джибуті.
• На кам’янистих, багатих сіллю землях Джибуті практично нічого не росте, рідкісна рослинність зосереджена в основному на високогір’ях (акації, ялівець, оливкові дерева) і навколо оаз (фінікові пальми).
• Тваринний світ також бідний. Навколо оаз трапляються антилопи, шакали та гієни, а у лісах зустрічаються мавпи. Зате прибережні води багаті на рибу. Крім того, тут багато плазунів та комах.
• Єдині корисні копалини у надрах цієї країни – вапняк та перліт (гірська порода вулканічного походження). Зазначимо також, що у водах Червоного моря та Аденської затоки ведеться видобуток перлів.
• Національною валютою країни є франк Джибуті. У 1973 році він був оцінений відносно долара США за курсом 177,7 франків за долар, і цей курс зберігається досі.
• Кухня цієї країни складається в основному з екзотичної суміші французької та ефіопської кулінарії. Незважаючи на те, що в більшості своїй джибутійські страви приготовані за простими рецептами з великою кількістю різноманітних соусів, вони славляться неперевершеним смаком. Серед типових продуктів: м’ясо (в основному яловичина), овочі, соуси, спеції та приправи.
• Читати та писати в цій країні вміє близько 70% дорослого населення. До здобуття незалежності більшість населення була неписьменною, у 1969 році на всю країну припадало 26 початкових та 3 середніх школи. Лише у 2006 році тут було відкрито перший університет.
• Що цікаво, багато джибутійців, що проживають у віддалених селах, чули про білих людей лише в легендах, і не всі в них взагалі вірять. Туристам європейської зовнішності з’являтися там небезпечно, оскільки місцеві цілком можуть сприйняти їх за злих духів. Ось так!
