Цікаві факти про Баку
Баку – столиця Азербайджану, а також найбільше місто в Кавказькому регіоні.
Розташоване на узбережжі Каспійського моря в південній частині Апшеронського півострова.
Баку – стародавнє місто, вперше згадується в джерелах у VI столітті.
Тут зливаються Європа і Азія, західна і східна культури. У давнину перською мовою місто називалося «Барака», а вірменською – «Пакован».
Сучасний Баку – це великий промисловий центр і місто з розвиненою інфраструктурою, яке органічно поєднує минуле і сьогодення.
Цікаві факти про Баку
• Раніше в Баку була трамвайна мережа, але потім її демонтували. В останні роки знову почали пропонуватися проекти щодо її повернення назад.
• Азербайджанська столиця є найбільшим портом на березі Каспійського моря, через неї щороку проходять мільйони тонн вантажів.
• Баку – найбільше місто не тільки Азербайджану, а й взагалі всього Кавказу та Закавказзя. У бакинській агломерації проживає близько 2,8 мільйона осіб, тобто понад 25% від загальної чисельності азербайджанського населення.
• Баку є великим культурним центром. Тут вперше в мусульманській країні підняли завісу національного театру, поставили першу оперу, випустили першу газету, відкрили першу бібліотеку.
• У цьому місті є 3 православні храми. Загалом в Азербайджані їх 6, тобто половина з них перебуває саме у столиці країни.
• Також в Баку знаходиться єдина на всю країну католицька церква. Католиків в Азербайджані небагато, трохи більше 20 тисяч, але у 2002 році столицю цієї країни навіть відвідав Папа Римський Іван Павло ІІ.
• Тут розташований перший у світі Музей мініатюрної книги. Він абсолютно унікальний, і його навіть внесли до Книги рекордів Гіннесса, як найбільше у світі зібрання мініатюрних книжкових видань.
• Саме в Баку наприкінці ХІХ століття Альфред Нобель, засновник знаменитої Нобелівської премії, разом із своїми братами заснував перше нафтовидобувне підприємство.
• У 1926 році перший в СРСР цивільний електропоїзд був запущений саме в Баку. Це був експеримент, який завершився вдало, і невдовзі подібні поїзди з’явилися і в інших радянських містах.
• Назви вулиць у нових районах Баку вмонтовані прямо в тротуари у вигляді великих і помітних табличок. Ймовірно, цю практику бакинська влада перейняла у своїх американських колег. Виглядає симпатично.
• Баку постійно страждає від автомобільних пробок, особливо у старих районах із вузькими вулицями. Тим більше, що місцеві жителі через брак нормальних паркувальних місць найчастіше кидають автомобілі де завгодно.
• Клімат тут загалом дуже м’який. Що цікаво, середньорічна температура тут збігається із середньорічною температурою нашої планети загалом.
• Бакинський метрополітен, відкритий у 1967 році, став п’ятим в СРСР. Він порівняно невеликий – 3 лінії (40,3 км) і 27 станцій. Втім, нові станції продовжують проектуватися та будуватися.
• Деякі жителі Баку прилаштовують до своїх квартир балкони-тераси, які називають словом «шушебенд». Виглядають вони дуже колоритно, бо кожен будує та прикрашає їх на свій смак.
• Січень 1990 року увійшов в історію як «Чорний січень» або «Кривавий січень». Тоді в Баку відбувалися заворушення і зіткнення між азербайджанцями та вірменами, і радянська влада ввела до міста регулярну армію. Війська в місті поводилися так, ніби прибули громити ворога, а не захищати населення, що призвело до великої кількості жертв. Це стало справжньою трагедією.
• На бакинських вулицях не вистачає продуманих пішохідних переходів. У результаті практично будь-де можна побачити, як городяни перебігають вулиці. Вибору у них особливо немає – або так, або йти кількасот метрів до найближчого переходу.
• Місцями Баку дещо нагадує Дубай чи Абу-Дабі, причому в хорошому сенсі. Сучасні хмарочоси з цікавим дизайном тут цілком органічно сусідять із старим містом.
• Старе місто тут у минулому іноді називали Чорним містом. Це посилання на те, що у бакинських околицях видобувається велика кількість «чорного золота», тобто нафти.
• Практично на кожній вулиці тут продають різноманітну випічку – коржики, лаваш, хліб та інше. Коштує все це недорого, і зазвичай випічка тут надзвичайно смачна.
