Чи правда, що собаки не розрізняють кольори?

Чи правда, що собаки не розрізняють кольори

Чомусь вважається, що всі собаки – дальтоніки. При цьому, якщо ви почнете вивчати питання з точки зору науки, то не отримаєте однозначної відповіді. Так все ж таки, бачать собаки кольори чи ні, і чому існує декілька різних думок з цього приводу?

Почати треба з того, що кольоровий зір – це явище, що більше лежить у площині психології, ніж фізіології. Мозок розфарбовує навколишній світ, спираючись на вже наявний візуальний досвід. У зв’язку з цим і виникають дивні ситуації, коли один і той же самий колір різні люди бачать по-різному.

Очі собаки
Очі собак відрізняються від людських очей.

Потрібно було виключити всілякі непорозуміння, що виникають у технічному і творчому середовищах. Тому люди створили спеціальні таблиці кольорів та їх літерно-цифрові позначення.

Вони допомагають відштовхуватися не від суб’єктивної оцінки кожного, а від стандартних параметрів.

Щоправда, навіть цей науковий підхід не гарантує високої точності опису кольору. Існують різні стандарти кольорів (RAL, NCS), а також таблиці, створені окремими брендами (Tikkurila, Pantone та іншими).

Можливо і не дальтоніки

Як ми бачимо, навіть люди не можуть домовитись про кольори. Що ж стосується собак, то там і зовсім все складно. Ми не можемо собі уявити сприйняття кольору цих тварин. Більш того, ми взагалі не знаємо, чи є у собак таке поняття, як колір.



Всі припущення щодо цього вчені роблять, розглядаючи будову собачого ока. І вона каже, що тварина добре розрізняє яскравість якогось предмета, але погано розрізняє його колір.

На відміну від сітківки людського ока, в якій присутні такі клітини як «палички» та «колбочки», собака має лише перший тип рецепторів. Щоб зір був повнокольоровим, потрібна наявність двох типів клітин.

Приблизна різниця у сприйманні кольорів
Приблизна різниця у сприйманні кольорів людиною (ліворуч) і собакою (праворуч).

Отже, майже напевно можна сказати, що собаки бачать нудний світ, з дуже обмеженою кількістю кольорів і відтінків.

При цьому сказати, що вони повні дальтоніки, все ж таки не можна. На жаль, ми не знаємо, як обробляє зорові сигнали собачий мозок – можливо, він дещо і «розфарбовує».

Взагалі, для собак зір – це не найважливіше джерело отримання інформації. Відомо, що ці тварини короткозорі і навіть господарів не завжди впізнають з відстані 50-70 метрів. Зате природа наділила їх тонким нюхом і гострим слухом, які з лишком компенсують недоліки зору.



Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!

Вам також може сподобатися