Як з’явилося культове “Радянське шампанське”
В СРСР Новий рік асоціювався з двома речами – салатом «Олів’є» і шампанським.
Втім, і зараз мало що змінилося, хіба що вибір алкогольних напоїв став ширшим.
Мешканці СРСР у новорічне свято задовольнялися переважно «Радянським шампанським».
То як же з’явився цей легендарний напій і чому він зобов’язаний своєю популярністю?
Нове – забуте старе
Історія шампанських вин в СРСР почалася у 1924 році разом із припиненням дії «сухого закону». Уряд поставив перед виноробами завдання створити легкий алкогольний напій, який впишеться в життя нової радянської людини.
Вибір зупинили на ігристому вині. Воно повинно було мати приємний смак та доступну ціну. Купівельна спроможність населення тоді була невисокою, тому друга умова була дуже важливою.
Завдання взяв під особистий контроль Олексій Іванович Риков – голова Раднаркому СРСР. Винороби приступили до роботи і почали експериментувати з різними сортами винограду та технологіями. Батьком «Радянського шампанського» можна вважати Антона Михайловича Флорова-Багреєва, радянського винороба, експерта з ігристих вин.
Флоров-Багреєв, який займався виноробством ще в Російській імперії, підійшов до вирішення завдання дуже серйозно. Він вирушив у подорож світом, щоб познайомитися з досвідом фахівців у різних країнах.
Важливу роль відіграв і особистий досвід вченого, який тривалий час керував виробництвом вин у радгоспі «Абрау-Дюрсо». Це підприємство заснували на базі колишнього царського маєтку, який славився до революції своїми виноградниками.
Вчений деякий час працював разом з князем Левом Голіциним. Цей аристократ наприкінці XIX століття виробляв шампанські вина у своєму маєтку в Криму. Він першим в імперії створив ігристі вина, які, на думку експертів, переважали більшість європейських аналогів. Один із сортів голіцинського шампанського подавали у 1896 році на урочистій вечері з нагоди коронації Миколи II. Йому навіть надали особливу назву – «Коронаційне».
Сталін і шампанське
Флоров-Багреєв був гідним продовжувачем голіцинської справи. Вивчивши безліч технологій, винороб не знайшов ідеального рецепту. Тож він створив свій. В його основу лягло винайдене ним унікальне обладнання, яке отримало назву «Акратофор системи Флорова-Багреєва».
Апарат мав складну конструкцію і виробництво ігристого вина займало чимало часу. 28 діб сировина бродила, щоб отримати необхідний напою смак та аромат. Потім її охолоджували і розливали у скляні пляшки.
У 1928 році експериментальна партія радянського ігристого вина з 36 тисяч пляшок була готова. Напій особисто продегустував Йосип Сталін і залишився задоволеним. Вождь дав добро на масове виробництво. Журналісти так висвітлили цю подію в пресі:
«Товариш Сталін сказав, що стаханівці зараз заробляють багато грошей, також багато заробляють інженери та інші трудящі. І якщо вони захочуть шампанського, чи зможуть вони його дістати? Адже шампанське це ознака матеріального благополуччя і заможності».
Перше серійне шампанське, створене методом Флорова-Багреева, з’явилося на прилавках магазинів лише у 1937 році. Ігристе вино дещо поступалося за смаковими якостями зарубіжним продуктам, зате було недорогим.
Громадяни СРСР швидко розкуштували новинку і почали її активно купувати. Перед початком Великої Вітчизняної війни алкогольний напій виробляли у величезних кількостях.
Напій, визнаний у всьому світі
Але Флоров-Багреєв не зупинився на досягнутому і продовжив створювати нові технології. У 1940 році з’явився метод шампанізації вина в безперервному потоці. Його довго вдосконалювали і перше вино, отримане в такий спосіб, з’явилося у продажу лише у 1954 році. Піонером у його випуску став Московський завод шампанських вин. Ефективність виробництва зросла на 230 відсотків, і ігристе вино стало ще дешевшим.
«Радянське шампанське» визнали у всьому світі. На різних виставках воно отримало понад 200 медалей! Країни Заходу навіть купували ліцензію на випуск напою за новою технологією. Першими її оцінили ФРН та Іспанія. А у 1975 році ігристим вином з СРСР зацікавилася легендарна французька компанія Moet. Газоване вино за такою технологією почали виробляти і на французьких заводах.
Зростав і експорт вітчизняного продукту. У 1980 році СРСР поставило за кордон близько 9 мільйонів пляшок «Радянського шампанського» різних сортів. Реклама ігристого вина в країні була ненав’язливою, але дуже активною.
У радянських фільмах щасливі громадяни із задоволенням пили його за святковим столом (і не тільки). Наприклад, з фільму «Діамантова рука» до народного фольклору потрапила фраза про те, що «Шампанське вранці п’ють або аристократи, або дегенерати!».
Горбачовська антиалкогольна кампанія 1985-87 років завдала серйозної шкоди вітчизняному виноробству. Відповідно до рішення уряду вирубали величезні площі виноградників.
Сільськогосподарські угіддя виноробних підприємств скоротилися більш ніж у 2 рази. Це позначилося як на кількості, так і на якості продукту. Галузь довго не могла оговтатися від тих потрясінь, і частину сировини для шампанського доводилося закуповувати за кордоном.
Боротьба за назву
Після розвалу СРСР заводи, що випускали «Радянське шампанське», опинилися в росії, Україні та білорусі. Ці підприємства отримали рівні права на використання легендарної торгової марки. Але найпопулярніший святковий напій міг втратити своє ім’я. У 1988 році міжпрофесійний комітет вин Шампані, створений спеціально для захисту слова champagne, вимагає відмовитися від слова «шампанське» на етикетках пляшок.
Винороби з Франції мотивували це тим, що алкоголь може носити горде ім’я «шампанське» лише в тому випадку, коли він виготовлений з винограду, вирощеного в Шампані. Почалися суди та позови, внаслідок яких у Євросоюзі, Південній Африці, Австралії, Чилі та Канаді перестали використовувати цей термін.
Але в країнах колишнього Союзу винороби змогли знайти компроміс із володарями прав. Назву на кирилиці дозволили використовувати, але тільки на внутрішніх ринках. Експортувати ігристе вино з написами на етикетці «Радянське шампанське» заборонено. За кордоном той самий продукт називається просто – «Радянське ігристе».
