Історія взаємин СРСР та країн Заходу – це здебільшого історія всіляких санкцій та обмежень. За винятком кількох років Другої світової війни, Радянський Союз перебував у стані економічної війни з доброю половиною світу. Як відбувався цей тиск і як колишня наша країна виходила з цього становища?

Протистояння СРСР та капіталістичних держав майже не припинялося. Змінювалися правителі, політична обстановка, а обмеження залишалися. Щоб уникнути економічного краху, країна змушена була виробляти все, від цвяха до ракетного двигуна, самостійно. Виходило це не завжди добре, але іншого виходу не було.

Молода Країна Рад та Антанта

Перші санкції проти молодої республіки запровадили відразу після її заснування. У 1917 році більшовики підтримали сепаратні переговори з кайзерівською Німеччиною. А у 1918 році підписали Брестський договір, і країна вийшла з Першої світової війни.

Заготівля зерна в СРСР.

Після цього заходу було відмовлено у виплаті боргів Російської імперії, а всі підприємства, що належать іноземним компаніям, націоналізували. Це призвело до того, що екс-союзники по Антанті запровадили економічні санкції та розірвали усі взаємини з республікою.

У молодої держави залишився тільки один, дуже сумнівний економічний партнер – Німеччина. Але й німці незабаром приєдналися до блокади, оскільки після поразки були залежні від сусідів з Європи. Через санкції країна зазнала колосальних збитків. Якщо оборот Москви у 1918 році становив 88 900 000 рублів, То вже у 1919-му він ледве дотягував до 2 600 000 рублів.

Але навіть у таких складних умовах економіка Радянського Союзу розвивалася. У 1929 році було взято курс на індустріалізацію країни і прогрес став приголомшливим. Підйом виробництв викликав інтерес багатьох зарубіжних компаній, і вони почали співпрацювати з СРСР.

Протистояння зі Сполученими Штатами

Найнепримиреннішим ворогом СРСР були США. У липні 1930 року за океаном звинуватили Радянський Союз у свідомому заниженні цін на світовому ринку, тобто у демпінгу. До цього моменту радянська країна вже лідирувала на ринку марганцю, вугілля, азбесту і навіть сірників. До США незабаром приєдналася Франція, яка звинуватила СРСР у втручанні у внутрішні справи. Французам не подобалося те, що більшовики спонсорували їхню компартію через Комінтерн.

Втім, торгівлю з Радянським Союзом не припинили, але значно збільшили ввізне мито. Це спричинило різке подорожчання експортної продукції. До процесу підключилися Бельгія, Югославія, Румунія та Угорщина. В результаті товари та сировина із СРСР стали менш конкурентоспроможними, ніж були раніше.

У 1931 році США завдали нового удару по економіці нашої країни. Вони заборонили імпорт пиломатеріалів із європейської частини Радянського Союзу: Кольського півострова, Карелії, Північної області. Щоправда, цього разу все було справедливо – за океаном відмовилися приймати ліс, добутий десятками тисяч ув’язнених з безлічі таборів.

Володимир Ленін в Президії Першого конгресу Комінтерну. Москва, березень 1919 року.

У 1930-ті роки економіка СРСР була вже не такою крихкою, як 10 років до цього і постраждала менше. Експорт знизився з 813 мільйонів до 636 мільйонів рублів, але це не стало катастрофою. У 1933 році санкції ввела Велика Британія, пов’язавши їх із шпигунським скандалом. Останні довоєнні обмеження у сфері економіки були знову з боку Сполучених Штатів. У США засудили агресію проти Фінляндії.

Так зване «моральне ембарго» торкнулося продукції військового та подвійного призначення. Москві перестали постачати озброєння, літаки та вузли для їх ремонту. У 1941 році американці зрозуміли, що Радянський Союз їх потужний союзник у боротьбі з Гітлером і обмеження були негайно зняті.

За залізною завісою

Але після закінчення Другої світової війни економічний тиск на СРСР продовжили. Цього разу американці додали ще й технологічну блокаду. Вони позбавили нашу країну доступу до багатьох передових розробок, але це не стало катастрофою. Радянський Союз вивіз із Німеччини достатньо обладнання та технологій, щоб деякий час розвиватися незалежно від Заходу.

Виставка “Промислова продукція США” в парку “Сокольники”, Москва, 1959 рік.

У військових, космічних та енергетичних технологіях СРСР не поступався західним країнам. У сфері освоєння космосу Радянський Союз був попереду всього світу, використовуючи лише вітчизняні продукти та розробки. І це незважаючи на те, що США у повоєнний час подвоїли зусилля, спрямовані на руйнування радянської економіки, науки та військово-промислового комплексу.

У 1948 році обмеження торкнулися і найближчих союзників Радянського Союзу по соцтабору. Сполучені Штати заборонили експорт обладнання, озброєнь та стратегічної сировини країнам Східної Європи. У 1949 році американці навіть створили Координаційний комітет з експортного контролю (КоКом). Ця організація займалася наглядом за постачанням товарів СРСР та його партнерам із боку західних країн.

До КоКом входило 17 країн, серед яких були США, Велика Британія, Франція, Австралія, Канада, Японія, Бельгія, Данія, ФРН. Ще 6 країн, які не вступили до організації, підтримали її політику. Основною метою КоКом було гальмування розвитку Радянського Союзу за основними напрямами економічного та технічного розвитку. Одним з основних правил цієї організації була затримка поставок будь-якої продукції на 4 роки, після її серійного виходу в будь-якій країні блоку.

Газові війни

Черговий шквал санкцій обрушився на Країну Рад у 1960-ті роки. У цей час СРСР будував газопровід «Дружба», який мав постачати природний газ до ФРН. Розвиток зовнішньої торгівлі СРСР газом та нафтою не входив до планів американців. Спочатку вони змусили західний світ запровадити заборону на постачання до Радянського Союзу сталевих труб великого діаметру. Обмеження діяло до 1973 року, поки паливна криза не змусила американців та їхніх друзів скасувати санкції.

На початку 1980-х все повернулося на круги свої, і економічні гайки знову стали щільно закручувати. На цей раз причиною стала війна в Афганістані, яку вів СРСР. Крім енергетичного, було запроваджено і «зернове ембарго». При цьому експерти наголошували, що санкції були не надто ефективними. Щоб знайти слабке місце противника, американський президент Рональд Рейган вводив одне ембарго за одним.

Крім того, американці та деякі їхні найближчі союзники бойкотовали навіть Олімпіаду-80, яка проходила в Москві. А у 1981 році було заборонено поставки до Радянського Союзу будь-якого нафтогазового обладнання та електроніки. Цей пакет санкцій мав порушити плани СРСР щодо будівництва газопроводу «Уренгой – Помари – Ужгород». Але цього разу американців не підтримали деякі європейські держави, для яких радянський газ був життєво важливим. В результаті, багато компаній зі Старого Світу просто ігнорували вимоги Сполучених Штатів.

Наша відповідь Рейгану – газопровід “Уренгой – Ужгород” достроково!

У 1981 році також було заборонено польоти лайнерів «Аерофлоту» за океан. Відновилися вони лише у 1986 році, коли в СРСР почалася «перебудова». На початку 1990-х років Захід все ж таки досяг своєї мети – величезна імперія тріснула по швах і розвалилася. У цьому вина санкцій була незначною. Набагато сильніше Країну Рад підкосили внутрішні проблеми, що назріли у політичній та соціальній сферах. Гіганта, який десятиліттями витримував натиск різних санкцій та ембарго, добили свої ж можновладці.

Залишається додати, що як би стійко не витримував СРСР санкції західних держав, мешканці нашої країни постійно чогось потребували. Ми не говоримо вже про всілякі дефіцити – в Радянському Союзі неодноразово бував голод, що вбивав десятки тисяч громадян.

***На верхньому фото: Будівництво газопроводу “Уренгой – Помари – Ужгород”, любительське фото 1982 року.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!