Хайле Селассіє – останній імператор Ефіопії

Хайле Селассіє I (23 липня 1892 – 27 серпня 1975) – останній імператор Ефіопії з 2 квітня 1930 по 12 вересня 1974 року. Його вважали одним із найбагатших людей у світі. Керував боротьбою проти італійських загарбників під час італо-ефіопської війни 1935-36 років. Був одним з ініціаторів створення Організації африканської єдності у 1963 році. У вересні 1974 року позбавлений влади революційними військовими.
Хайле Селассіє I (у перекладі з амхарської мови – Сила СвятоїТрійці) спочатку був регентом країни, а з 1930 року імператором Ефіопії на протязі 44 років. Вважається прямим нащадком легендарної династії царя Соломона і цариці Савської, і саме тому один з його титулів звучить як «Лев-переможець з коліна Іудова, обранець Бога, цар царів Ефіопії».
Фігура Хайле Селассіє I є однією з найзначніших в ефіопській та взагалі африканській історії.
Тефері Меконнін (саме під таким ім’ям Хайле Селассіє I був відомий до сходження на престол) народився в сім’ї двоюрідного брата правлячого імператора. Він був десятою дитиною, тому спочатку не мав на трон жодних шансів. Однак його батько був губернатором провінції Харарі, воєначальником і головним радником імператора, тож хлопчик, хоч і десятий у сім’ї, здобув гарну освіту.
Вже в 13 років майбутній правитель Ефіопії набув перших навичок управління – йому було довірено невеликий район за 35 кілометрів від міста Харер.

Після смерті у 1913 році імператора Менеліка II трон перейшов до його онука Ліджу Іясу, який став імператором під ім’ям Іясу V. Спочатку відносини між ним і Тефері були дружніми. Ще до свого царювання Іясу видав за Тефері свою племінницю – Менем Асфа. 27 вересня 1916 року частина знаті, яка була незадоволена імператором, скинула його і відлучила від церкви. На трон була зведена дочка Менеліка II, а Тефері Меконніна було проголошено регентом і спадкоємцем престолу з титулом «рас».
А вже у 1930 році Тефері Меконнін був коронований як новий, 225-й імператор Ефіопії з ім’ям Хайле Селассіє I.
Після того, як Ефіопія зазнала нападу з боку Італії, Хайле Селассіє у 1936 році на зборах Ліги Націй різко засудив використання італійцями хімічної зброї проти ефіопських народів. Завдяки його інтернаціоналістським поглядам Ефіопія стала членом-засновником ООН, а його політична думка та досвід у просуванні принципу багатосторонніх відносин та колективної безпеки насправді виявилися плідними та надійними.
Однак його методи придушення повстань та заколотів серед ефіопської знаті, так само як і не завжди вдалі спроби модернізувати державу, де у 1930-х роках все ще зберігалося рабство, багатьох істориків та сучасників залишили вкрай незадоволеними.
У молодості Хайле Селассіє зустрічався з Миколою Гумільовим (російський поет, дослідник Африки), який відвідав Ефіопію весною 1913 року. До майбутнього імператора Гумільов з’явився, щоб отримати перепустку – дозвіл на подорож Абіссінією.
Академік Микола Іванович Вавілов через півтора десятиліття теж розпочав свою подорож Ефіопією. Його також прийняв Хайле Селассіє, не губернатор і ще не імператор, але вже регент. Він згадував: «Рас Тафарі (такі титул та ім’я майбутній імператор носив до сходження на трон) з великою цікавістю розпитував про нашу країну. Його особливо цікавили революція та доля імператорського двору».
Свого апогею невдоволення правлінням досягло у 1974 році. Імператор був зміщений і позбавлений влади військовими, а через рік Хайле Селассіє був знайдений мертвим у ліжку. Про причини смерті досі точно невідомо. За однією з версій, у серпні 1975 року він був убитий (задушений солдатами армії Менгісту Хайле Маріама).
Потім до влади прийшли військові на чолі з вищезгаданим Менгісту Хайле Маріамом – одним із організаторів революції. Пізніше він стане відомий як один із найжорстокіших правителів XX століття, під час правління якого від голоду, тортур та геноциду загинуло за різними оцінками від 200 тисяч до 3 мільйонів людей.
Коментування закрито.