Найцікавіші факти про боулінг
Боулінг – це спортивна гра, у якій гравець намагається кинутим м’ячем збити якомога більше кеглів, розташованих в кінці доріжки. Гра в її нинішньому вигляді була створена в середині XIX століття, але її прототип можна знайти ще в IV тисячолітті до нової ери.
Мета гравця в боулінг – кинути кулю для боулінгу на 10 кеглів, які знаходяться на відстані 18,5 метрів і розташовані рівнобедреним трикутником. Куля для боулінгу важить від 2,7 до 7,3 кілограма, і кожен гравець має право вибирати собі кулю за власним бажанням. Однак прийнято, що її оптимальна вага – 10 % від маси тіла гравця.
У боулінгу змагаються за очки, і перемагає той гравець, який набрав найбільшу кількість балів у грі. Кожна гра складається з десяти раундів по два кидки. З боулінгу організовуються турніри як національних, так і континентальних чи світових масштабів.
Перевага боулінгу полягає в тому, що він не накладає значних фізичних обмежень на гравця, тому молодші і старші гравці можуть змагатися один з одним. Це комфортний і безпечний вид спорту, а завдяки тому, що змагання проходять у приміщенні, він також не залежить від несприятливих погодних умов.
Цікаві факти про боулінг
• Як вже було сказано вище, ігри, схожі на сучасний боулінг, були поширені на нашій планеті багато століть тому. Так, наприклад, найдавніше приміщення, де проходили подібні змагання, археологи виявили у Каїрі кілька років тому. Споруда була зведена близько 4-х тисяч років тому. А найдавнішим ігровим комплектом для протобоулінгу вважається набір, знайдений у 1930 році у похованні підлітка додинастичної епохи в Єгипті та датований 3200 роком до нової ери.
• Найдавніший із сучасних діючих майданчиків для гри в боулінг знаходиться в англійському місті Саутгемптоні. Його було відкрито ще у 1299 році. Довгий час англійські монархи ставилися до цієї гри насторожено, адже вона набула такої популярності, що відволікала чоловіків від важливіших занять, наприклад, стрільби з лука. Зрештою, в XIV столітті король Едуард III був змушений офіційно оголосити її поза законом.
• Багато років у США жінкам було заборонено розважатися «метанням куль». Причому цю заборону було затверджено Американським конгресом боулінгу (American Bowling Congress) у 1890-х роках. Відстояти свої права представниці слабкої статі змогли лише у 1916 році, коли у Сент-Луїсі відкрився Жіночий міжнародний конгрес боулінгу (Women’s International Bowling Congress).
• В наш час боулінг є механізованою грою. Кеглі встановлюють спеціальні автоматичні пристрої – пінспоттери (або пінсеттери). А до середини минулого століття цю роботу виконував «пінбой» – найчастіше підліток, який встановлював кеглі і повертав кулі, а також займався підрахунком балів, набраних гравцями.
• Раніше кеглі для боулінгу виготовлялися із деревини, переважно з клена. В наш час дерев’яною залишається лише серцевина, а зверху кеглі покриваються високоміцним пластиком. А ось для виготовлення куль застосовуються різні матеріали, наприклад – поліестер або поліуретани. До 1959 року в якості покриття використовувався каучук.
• Для того, щоб кегля після удару кулею впала, їй достатньо відхилитися всього на 7,5 градуса.
• Максимальна кількість очок в одній грі – 300, оскільки максимально в кожному фреймі (підхід гравця до доріжки з правом кинути кулю двічі, зазвичай гра ведеться до 10 фреймів) можна заробити 30 очок. У професійних лігах, наприклад – американській PBA, у найкращих гравців середня кількість очок, що набираються за партію, зазвичай не нижче 200.
• У 30-х роках XX століття один із власників боулінг-клубу в штаті Огайо (США) вигадав оригінальну рекламу для свого закладу: сконструював автомобіль у вигляді кеглі і роз’їжджав на ньому вулицями рідного міста. Зрозуміло, що такий незвичайний транспортний засіб не міг не привернути увагу.
• У 1993 році в американському місті Сент-Луїсі (штат Міссурі, США) було відкрито «Зал слави боулінгу» та Музей боулінгу. У 2010 році вони переїхали у Арлінгтон в штат Техас. В цих закладах будь-хто може познайомитися з історією боулінгу, придбати сувеніри та екіпірування для гри, а також отримати консультацію професійних гравців.
• Довгий час боулінг вважали лише розвагою, але зараз це серйозний вид спорту, в який вкладаються величезні гроші. Досить сказати, що ще у 1982 році Ерл Ентоні став першим у світі гравцем, якому вдалося заробити мільйон доларів виключно грою у боулінг. На його тлі досягнення Діка Вебера здається більш ніж скромним. Адже саме Дік став одним із перших професіоналів боулінгу і у 1959 році заробив «цілих» 7672 долари.
• Якщо ж говорити про нашу країну, то слід відзначити, що про боулінг тут знали ще за дореволюційних часів, але як до революції (1917 року), так і за часів Радянського Союзу він не набув широкого росповсюдження. Напевно, в ЦК КПРС не було явних шанувальників цієї гри. Однак радянська іграшкова промисловість все ж пропонувала дітям ігровий набір з однієї кульки і шести кеглів. А ще були доріжки для боулінгу в деяких інтуристівських готелях для розширення діапазону послуг іноземним туристам.
Коментування закрито.