Цікаві факти про планету Меркурій
Меркурій – найменша планета Сонячної системи і найближча до Сонця, навколо якого робить один оберт кожні 87,9 земних днів. Орбіта Меркурія має більший ексцентриситет (значно витягнута), ніж орбіти всіх інших планет Сонячної системи, і має найменший нахил осі.
До 2011 року інформації про Меркурій було не так вже й багато, оскільки за допомогою наземних телескопів виявити якісь особливі деталі на поверхні планети практично не можливо. Першим із двох космічних апаратів, що відвідали планету, був «Марінер-10», якому у 1974-1975 роках вдалося зробити знімки близько 45% поверхні.
Іншим апаратом є «Мессенджер», який вийшов на навколопланетну орбіту у березні 2011 року і перебував там до 30 квітня 2015-го. Цей зонд відзняв всю поверхню Меркурія (майже 280 тисяч знімків) та отримав багато інших даних.
Поверхня Меркурія всіяна численними кратерами метеоритного походження і схожа на поверхню Місяця, що дозволяє зробити висновок, що сама планета вже мільярди років перебуває в стані геологічного спокою.
Планета Меркурій – цікаві факти
• На Меркурії, як не дивно, є лід. Він виявлений у кратерах біля його полюсів, куди ніколи не потрапляє сонячне світло.
• З усіх планет Сонячної системи він є найменшим. Навіть деякі супутники газових гігантів більші за нього, наприклад, Титан і Ганімед.
• Меркурій є найшвидшою планетою в нашій Сонячній системі. Його середня швидкість на орбіті навколо Сонця становить 47,36 кілометрів на секунду, що приблизно в 1,6 рази більше за швидкість нашої Землі.
• Незважаючи на близькість до Сонця, Меркурій не є найгарячішою планетою нашої системи. Пальма першості в цій номінації належить Венері, на якій ще спекотніше через щільну атмосферу та парниковий ефект.
• Обсяг Меркурія менше обсягу нашої Землі приблизно у 17,85 разів, маса менша у 18 разів, а площа поверхні – у 6,8 разів.
• Меркурій отримав назву на честь однойменного бога торгівлі з давньоримського пантеону, швидконогого юнака. Стародавні греки називали його Гермесом.
• Меркуріанська гравітація слабша за гравітацію нашої Землі приблизно втричі, що все одно у 2 рази потужніше за гравітацію Місяця.
• Раніше існувала теорія, згідно з якою Меркурій колись був супутником Венери, але потім через якийсь катаклізм змінив свою орбіту. Нині ця теорія вважається помилковою.
• Мільярди років тому на ньому вивергалися потужні вулкани, які утворили величезні поля застиглої лави. В наш час діючих вулканів на цій планеті вже немає.
• Магнітне поле Меркурія приблизно в 100 (!) разів слабше земного, але все одно у 5 разів потужніше магнітного поля Марса.
• Його ядро по відношенню до обсягу планети (близько 83%) на багато більше, ніж у будь-якого іншого небесного тіла в Сонячній системі. А ось за щільністю він посідає друге місце серед усіх планет, трохи поступаючись лише Землі.
• Найвища точка на Меркурії лежить на висоті 4,48 км над місцевим «рівнем моря», за який приймають просто середній рівень висоти поверхні.
• Для гіпотетичного спостерігача, що стоїть на поверхні Меркурія, Сонце буде виглядати у 3 рази більшим, ніж для спостерігача, що знаходиться на поверхні Землі.
• На глибині близько 1 метра температура грунту тут стабільна і становить близько +75°С, незважаючи на її жахливі перепади на поверхні (від +467°C до -183°C).
• Найбільший ударний кратер тут має розміри приблизно 1525 на 1315 км. Він називається рівниною Жари. Це взагалі найбільший об’єкт на поверхні Меркурія.
• Побачити цю планету з Землі можна неозброєним оком, але зробити це досить складно через близькість Меркурія до Сонця. Його можна побачити (якщо пощастить) дуже низько над горизонтом і обв’язково у променях Сонця, що сходить або заходить. Навіть сам Миколай Коперник жалкував, що за все життя так і не побачив Меркурія.
• Колонізація Меркурія в перспективі розглядається, і, як вважається, для неї підійдуть ті ж самі методи, що й для колонізації Місяця. Перевагою розташування поселення на цій планеті буде необмежена енергія, яку можна отримувати з сонячного світла (приблизно в 7 разів більше, ніж на Землі). Колонії можуть бути розміщені на полюсах, у кратерах, де немає прямого сонячного світла, зате є поклади водяного льоду.
• Згідно з однією з теорій, в минулому Меркурій був приблизно у 2,25 рази масивнішим, але зіткнення з іншим небесним тілом, масою близько 17% від його власної, зірвало з нього планетарну кору. Цим можна пояснити аномально велике ядро планети.
• Тут немає зміни пір року, незважаючи на те, що в найближчій до Сонця точці орбіти (перигелії або перицентрі) Меркурій знаходиться до нього в 1,5 рази ближче, ніж у найдальшій (афелії або апоцентрі) – 46,0 та 69,8 мільйонів кілометрів відповідно.
• Меркурій дуже повільно обертається навколо своєї осі. День і ніч на цій планеті тривають по одному місцевому року, що разом дорівнює 176 земним дням. Отже, за два меркуріанські роки тут минає лише одна доба.
• Найнижча точка на поверхні цієї планети лежить на 5,38 км нижче за середній рівень. Вона називається кратером Рахманінова, на честь відомого композитора.
• Проводити дослідження Меркурія за допомогою орбітальних телескопів неможливо через його близькість до Сонця. Їхня конструкція цього не передбачає. Якщо використовувати, наприклад, «Габбл», спрямувавши його в цей бік, його апаратура буде зіпсована.
• Після того, як Міжнародний астрономічний союз (МАС) у 2006 році позбавив Плутон статусу планети, саме до Меркурія перейшло звання найменшої планети Сонячної системи. Нагадаємо, що у 2006-му МАС дав поняттю «планета» офіційне визначення, і оскільки Меркурій не відповідав деяким критеріям, його було переведено до новоствореної категорії «карликових планет».
***На верхньому фото: Планета Меркурій. Знімок зроблено космічним зондом “Мессенджер”.
