Цікаві факти про рукописні книги
Рукописна книга або кодекс – одна з історичних форм книги.
Форму кодексу мають усі сучасні книжки.
Технічно кодекс – це зошит із зігнутих навпіл і прошитих по згину аркушів письмового матеріалу, сфальцьованих у м’якій або твердій (з дерев’яних дощок) палітурці.
Вперше кодекси з’явилися у східних провінціях Римської імперії. Спочатку вони виготовлялися з папірусу та пергаменту.
З VI-VII століття кодекс стає основною формою книги; з його оформленням пов’язують появу палітурки, оздоблення, графічної структури сторінок тощо.
Згодом на зовнішній вигляд і оформлення вже друкованих книг великий вплив мала саме середньовічна традиція прикрашання рукописних книжок.
Цікаві факти про рукописи
• Більшість рукописних книг Середньовіччя було написано ченцями, тому що в ті часи тільки вони володіли грамотою.
• Найдавнішим аналогом книг були сувої з папірусу, найстарішим з яких вже близько 5 тисяч років.
• У Європі тоді ще не навчилися виготовляти папір, тому сторінки рукописних книжок робилися переважно з пергаменту, тобто із обробленої особливим чином шкіри молодих тварин (телят, ягнят тощо).
• Багато стародавніх рукописів не збереглися до наших днів через те, що все на них написане зішкрібали з пергаменту, щоб використовувати його повторно. Цей матеріал був дуже дорогим.
• Їх створенням займалися переписувачі чотирьох спеціальностей – копіювальники, каліграфи, коректори та рубрикатори. Перші займалися переписом масових на той час книг, другі займалися створенням особливо важливих з них, треті перевіряли роботу і порівнювали її з оригіналом, з якого знімалася копія, а четверті малювали ілюстрації.
• Діяльність першодрукаря Івана Федорова на Русі зустріла опір ченців, бо друкована продукція позбавила б монастирі грошей, які вони заробляли на рукописних книгах.
• У ранньому Середньовіччі пергамент, з якого складалися сторінки рукописних книг, іноді фарбували в різні яскраві кольори, а писали чорнилом з розведеним у них сріблом.
• У корінного населення сучасної Мексики існували свої рукописні книжки, створені до приходу європейців. Вони не зшивались зі сторінок, а складалися з одного великого аркуша пергаменту, що складався гармошкою.
• У Стародавній Русі рукописні книжки теж робилися з пергаменту, який наші предки називали «харатья».
• Усі давньоруські літописи мають або релігійний, або історичний характер. Втім, не тільки давньоруські – художньої літератури на той час у Європі не існувало.
• В архівах і музеях світу зберігається близько 397 000 стародавніх рукописів з найдавніших часів до їх витіснення друкованими книгами. З них близько 300 000 написано латиною.
• У Стародавній Русі для створення рукописних книг користувалися гусячим пір’ям. Для особливо важливих екземплярів використовувалося пір’я лебедя.
• Перші рукописні книги зі сторінками та обкладинками називалися кодексами. Вони з’явилися у I столітті, тобто приблизно 1900-2000 років тому.
• Старі книги переписувалися та ілюструвалися вручну, і на створення одного екземпляра витрачалося від кількох місяців до кількох років.
• Оскільки рукописні книги були штучним та надзвичайно дорогим продуктом, вони були по кишені лише знатним людям. А у бібліотеках їх приковували ланцюгами, щоб відвідувачі не прихопили їх із собою.
• Переписувачі, що створювали рукописні книги, на останній їхній сторінці зазвичай коротко розповідали про себе – ім’я, місце, рік тощо.
• Найдавнішим рукописом у світі вважається папірус Прісса, якому близько 3700-3900 років. Створений він був у Стародавньому Єгипті, але знайшли його в одному з архівів у Греції лише в середині XIX століття.
• Рукописні книги були і дерев’яними. Сторінки являли собою тонкі дощечки, вкриті шаром воску. На воску і видряпували літери, які потім фарбували.
• Таємничий рукопис Войнича є однією з найбільших історичних загадок. Ця книга, створена приблизно в XV столітті, написана невідомою мовою і містить ілюстрації рослин. Схожа вона на ботанічний довідник, але є один нюанс – багатьох зображених та описаних в ній рослин на Землі не існує. Розшифрувати рукопис Войнича досі так і не вдалося.
• Рукописні книги недовговічні, вони бояться вологи, надмірної сухості, комах та гризунів, тому до наших часів збереглася лише невелика частина стародавніх рукописів.
