Цікаві факти про футбольні поля
Футбольне поле – це місце, де проводяться футбольні матчі. Його розміри і розмітка регламентуються Пунктом 1 Правил гри у футбол.
Завдяки англійському походженню футболу та перевазі британських федерацій у IFAB (Міжнародна рада футбольних асоціацій; займається веденням и регулюванням правил гри), стандартні розміри футбольного поля виражаються у ярдах. Також, наприклад, пенальті – це «постріл» не з 11 метрів, а з 12 ярдів! Хоча сьогодні все більше національних асоціацій переходять на метри, англомовні футбольні країни все ще використовують ярди як одиницю виміру.
Футбольний майданчик має прямокутну форму. Для міжнародних матчів його довжина не повинна перевищувати 100 – 110 метрів, а ширина повинна бути від 64 до 75 метрів. Довші лінії називаються бічними (або аут-лініями), а коротші – лініями воріт. Довжина бічної лінії повинна бути більше довжини лінії воріт. Гол зараховується тоді, коли м’яч перетнув лінію воріт.
Ворота складаються з перекладини і двох вертикальних стійок. Довжина перекладини повинна бути рівно 8 ярдів, або 7,32 метра. Стійки повинні мати висоту 2,44 метра. Це може здатися дивним, але сітка, яка прикріплена до воріт, взагалі-то не потрібна! Однак сьогодні практично немислимо грати без сітки, тому вона розміщена позаду воріт.
Перед кожними воротами знаходиться штрафний майданчик. Кожне правопорушення, вчинене в штрафному майданчику, карається штрафним ударом або пенальті.
Футбольне поле – найцікавіші факти
• Футбольне поле може мати найрізноманітніші розміри. Наприклад, для дворового футболу підійде і майданчик в кілька десятків квадратних метрів. Але для проведення офіційних матчів є певні стандарти. Так, довжина поля повинна бути від 90 до 120 метрів, а ширина від 45 до 90, а для міжнародних матчів, як вже було сказано вище, 100 – 110 та 64 – 75 метрів відповідно. При цьому ФІФА прагне до того, щоб поля для міжнародних матчів мали довжину 105 і ширину 68 метрів.
• До початку ХХ століття розмітка футбольного поля була досить вільною. Виправили це непорозуміння у 1902 році англійці. У Кодексі правил футболу з’явилися чіткі визначення довжини і ширини поля, розмір воротарського і штрафного майданчиків. Обов’язковою стала і центральна лінія, що розділяє поле на дві однакові половини. З того часу в ці правила були внесені лише незначні зміни.
• Ще ціле десятиліття, до 1912 року, футбольні воротарі користувалися великою свободою: їм дозволялося грати руками на всій своїй половині поля. Деякі голкіпери навіть намагалися закинути м’яч у ворота противника з центральної лінії. Але у 1912 році їх свободу сильно обмежили, тепер руками дозволялося грати тільки в своїй штрафній площі, а за її межами воротар перетворювався на звичайного польового гравця і міг бити по м’ячу тільки ногами і головою.
• У багатьох уболівальників виникає питання – чому на сучасних стадіонах газон смугастий. Вважається, що арбітрам при такій розмітці простіше визначити положення «поза грою», а також встановити стінку при штрафному ударі. Ось тільки скептики стверджують, що «смугастість» газону добре видно лише з трибун, а суддя знаходиться на полі. Смуги розмічаються досить просто – траву стрижуть газонокосаркою в протилежних напрямках.
• В даний час у гандбол грають в залах, а в кожній команді налічується по 7 гравців. Але ще не так давно був популярний «великий гандбол», де на поле виходили по 11 спортсменів, а матчі проводилися на футбольних полях. Часом це призводило до кумедних ситуацій. У 1959 році адміністрація стадіону в німецькому місті Гельзенкірхен проявила неуважність, призначивши на один і той же час відразу два матчі – футбольний і гандбольний. Дисципліновані гравці прибули вчасно, і ніхто з них поступатися своїм місцем не збирався. У підсумку, обидві гри пройшли одночасно на різних половинах поля.
• Для футбольних полів використовують найрізноманітніші трави. Головна вимога до них: довговічність і здатність витримувати перепади погоди. А у 1965 році вчені зі штату Техас (США) винайшли штучну траву для спортивних полів. Вже через кілька років вона знайшла широке застосування в самих різних країнах світу. Штучний газон більш довговічний, його не потрібно поливати і стригти.
• Зараз арбітри використовують спеціальний спрей, яким відзначають точку установки м’яча при стандартному положенні і місце, де повинна бути встановлена стінка. Вже через хвилину спрей зникає, ніяк не пошкоджуючи газон. А винайшов цей спрей бразилець Гейне Аллеманье у 2000 році. Через деякий час новинку почали використовувати в міжнародних матчах. Кілька років тому Аллеманье заявив, що хотів би отримати від ФІФА солідну винагороду за використання його винаходу. І назвав суму в 35 мільйонів доларів. Але футбольні чиновники не поспішають розщедрюватися, стверджуючи, що бразилець не надав документи, що підтверджують авторське право.
• Гібралтар, заморська територія Великої Британії, має площу всього в 6,5 квадратних кілометрів. Проте, тут проводиться власний чемпіонат з футболу. Ось тільки місце для поля знайти було складно. Стадіон «Вікторія», побудований ще у 1926 році, розташований поруч зі злітно-посадковою смугою аеродрому. Крики вболівальників часто заглушаються ревом літаків.
• Догляд за газоном на футбольному полі – це ціле мистецтво. Особливо у тих країнах, де кліматичні умови одних регіонів серйозно відрізняються від інших. Готують поля до проведення матчів люди, чия професія називається «грінкіпер». У буквальному перекладі з англійської мови це означає «хранитель трави». Для підготовки грінкіперів існують спеціальні курси. Свою роботу ці люди виконують непомітно, але саме від них багато в чому залежить результат кожного матчу.
***На верхньому фото: Evergreen Sportsplex – спортивний комплекс площею 44 акри в Лісбурзі, Вірджинія, США.
