Чому не можуть знайти могилу Чингісхана
Чингісхан – великий воїн і стратег, засновник Монгольської імперії.
Його володіння простягалися від південних кордонів Китаю до серця Європи.
А його ім’я століттями вселяло трепет навіть найсильнішим правителям світу.
Але навіть такий могутній правитель одного разу стикається з неминучістю – смертю. І тут перед нами постає справжня загадка: де ж спочиває легендарний Чингісхан?
Чому пошуки останнього притулку легендарного Чингісхана залишаються безрезультатними і що приховує таємниця його поховання? У цій статті ми поринемо в історію, намагаючись розгадати одну з найбільш інтригуючих таємниць великого завойовника.
Легенда свідчить, що Чингісхан наказав поховати себе у секретному місці. І коли воїни везли його тіло до місця поховання, вони вбивали всіх, хто зустрічався на їхньому шляху. А коли правителя поховали, по цьому місцю прогнали тисячу коней, які не залишили навіть найменшого сліду від поховання.
З того часу минуло 800 років і ніхто так і не зміг знайти могилу завойовника. Її шукали ентузіасти та мисливці за скарбами, а в останнє століття – міжнародні наукові експедиції. Вчені спиралися у своїх пошуках на старовинні тексти, вивчення ландшафту і навіть знімки з космосу.
Чому монголи не хочуть, щоб могилу знайшли
Цікаво, що всі ці пошуки проводили іноземці. Монголи ніколи не хотіли, щоб могилу легендарного завойовника було знайдено. Причина зовсім не в тому, що хан нецікавий для мешканців країни. Саме навпаки – у Монголії справжній культ Чингісхана. Його портрети можна побачити в будинках місцевих мешканців, на купюрах, поштових марках і навіть на пляшках з алкоголем. Здається, хан зараз так само популярний, як і у 1227 році, коли покинув цей світ.
Західні журналісти з цього приводу вигадали романтичну історію. Начебто монголи бояться, щоб не збулося якесь прокляття, здатне занурити світ у хаос. Як приклад, вони наводять дослідження могили іншого великого завойовника – Тамерлана. Гробницю XIV століття розкрили у 1941 році радянські археологи, і невдовзі нацистська Німеччина напала на СРСР.
Але насправді все набагато прозаїчніше. У Монголії з великою повагою ставляться до Чингісхана і не хочуть, щоб остання воля великої людини була порушена. Монголи пишаються своєю давньою історією, і трепетно ставляться до всього, що пов’язано з нею. В країні чимало людей, які стверджують, що вони є нащадками великого полководця, а його зображення прикрашають стіни квартир, будинків та юрт.
Складнощі пошуку
Експедиції, організовані для пошуку поховання, стикаються з серйозними труднощами. Монголія – це слабо вивчена і погано освоєна територія. Вона у 7 разів більша за Велику Британію, але протяжність її доріг складає лише 2 відсотки від британських. Щільність населення теж дуже невисока і змагатися в цьому плані з азіатською країною може хіба що Гренландія.
Одним із найавторитетніших експертів, які займалися пошуком могили хана, вважається доктор Дімажав Ерденебатар. Він очолює факультет археології в Університеті Улан-Батора, столиці Монголії. Ця людина брала участь у японсько-монгольській експедиції, що шукала місце поховання Чингісхана.
Експедиція отримала назву «Три річки». Це було пов’язано з тим, що пошуки проходили в аймаку Хентій, де протікають три річки – Онон, Керулен та Туул. У цьому місці, за легендою, Чингісхан народився, тому було б логічно, якби він наказав себе тут і поховати.
Але тоді пошуки не вдалось завершити. Надворі був 1990 рік і в країні щойно пройшла революція. Нова влада вирішила, що експедиція – зазіхання на пам’ять великого співвітчизника і дозвіл на пошуки відкликали. Але доктор Дімажав Ерденебатар все одно не втрачає надії, що пошуки колись увінчаються успіхом.
Яка вона, могила Чингісхана
Вчений у 2001 році брав участь у розкопках цвинтаря царської династії стародавнього кочового народу хунну. Роботи проводилися протягом кількох сезонів у Центральній Монголії. Похованням було понад 2 тисячі років. Дімажав Ерденебатар вважає, що хунну були предками монголів. До речі, сам Чингісхан також дотримувався цієї думки.
Археолог припускає, що традиції поховання у хунну та монголів XIII століття можуть бути схожими. Тому не виключено, що найрозшукуваніша у світі могила виглядає точно так, як і поховання царів хунну. Цей народ ховав своїх правителів глибоко під землею, у залах, висічених на глибині 20 метрів. На поверхні місце поховання позначав квадрат, викладений із каміння.
На жаль, перша знайдена археологами гробниця була розграбована. Але наступні принесли чимало дивовижних знахідок. У підземних залах знайшли вироби зі скла, привезені з Риму, китайську церемоніальну колісницю та багато дорогоцінних виробів із каменів та металів. Разом із царями та скарбами під землею знаходились і трупи коней. Очевидно їх принесли в жертву під час похоронного обряду.
Ерденебатар каже, що велика ймовірність, що тіло Чингісхана також лежить у підземному залі. Найімовірніше, одне чи кілька приміщень його гробниці заповнили скарбами, привезеними з різних куточків його імперії.
Але якщо хана поховали за традиціями хунну, знайти його могилу буде неймовірно складно. Спробуйте знайти підземний зал на глибині 20 метрів у безмежних монгольських степах. Дімажав Ерденебатар вважає, що у цьому випадку пошуки продовжить не одне покоління вчених, перш ніж відбудеться відкриття.
Таємниця священної гори
Одна з легенд свідчить, що Чингісхана поховано на горі Бурхан-Халдун. Це місце розташоване приблизно за 160 кілометрів від Улан-Батора. Коли хан був ще зовсім молодим, він ховався у тих краях від ворогів. Кажуть, він неодмінно хотів повернутись туди після своєї смерті.
Багато вчених упевнені, що шукати потрібно саме там. Бурхан-Халдун – священне місце для монголів, і шанс, що хан захотів лежати саме там, досить великий. Але цьому суперечить те, що по могилі прогнали табуни коней. Так замісти сліди вийде лише на рівнині.
Існує ще один нюанс. Виявляється, назву Бурхан-Халдун за останні кілька століть носили цілих п’ять гірських вершин. Хоча більшість дослідників впевнені, що «правильна» гора саме сучасна, повної гарантії, що це так, немає. На жаль, дослідники не можуть провести розкопки на священній горі.
Це закрита територія, де раніше могли бувати лише члени імператорської сім’ї. Тепер це зона Хан Хентій, що суворо охороняється, і об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тож пошуки на горі поки неможливі і чи буде отримано дозвіл у майбутньому достеменно невідомо.
