Дзюдо – це один з видів бойових мистецтв, де суперники не використовують один проти одного ударів. У спортивному дзюдо оцінюється техніка виконання кидків, больові прийоми, утримання і удушення. Один бій може тривати до 20 хвилин. Учасники змагань повинні боротися в межах передбаченої зони і не виходити за її межі.

Одяг спортсменів (дзюдогі) складається з широких штанів (дзюбон), куртки (увагі) та кольорового пояса (обі). На самому початку змагань суперники стоять віч-на-віч на відстані 4-х метрів і кланяються один одному.

Класифікація в дзюдо проводиться відповідно до можливостей дзюдоїстів. Вони носять пояси різного кольору, які вказують на їх ранг. Чорний пояс, як правило, є найвищим досягненням у дзюдо, але є також кілька «вищих» поясів, якими нагороджуються за тривалу активність.

Цікаві факти про дзюдо

Дзігоро Кано – засновник сучасного дзюдо. Знімок 1930-х років.

• Засновником дзюдо є японський майстер бойових мистецтв Дзігоро Кано (1860 – 1938). Цікаво, що в дитинстві він був кволим і сором’язливим, над ним постійно насміхалися однолітки. У віці сімнадцяти років Дзігоро Кано почав займатися джиу-джитсу, а в 22 роки відкрив свою невелику школу, в якій навчав своїх учнів новому стилю джиу-джитсу. Тому 1882 рік прийнято вважати датою заснування дзюдо. Спочатку в школі молодого майстра займалися всього дев’ять учнів.

• У дослівному перекладі з японської мови «дзюдо» означає «м’який шлях». На відміну від багатьох інших традиційних японських бойових мистецтв в дзюдо немає кидків і ударів, що безпосередньо загрожують життю борців. Саме це робить дзюдо доступним для найширших верств населення. В даний час в різних країнах дзюдо займаються близько 28 мільйонів чоловік. А в Японії у 1907 році це єдиноборство увійшло до програми загальноосвітніх шкіл.

• Сам Дзігаро Кано мріяв про те, щоб дзюдо увійшло до програми Олімпійських ігор. Вперше цю ідею він озвучив ще у 1928 році, коли літня Олімпіада проходила в Амстердамі. Але сталося це набагато пізніше, у 1964 році на Іграх в Токіо. На той час самого Кано вже не було в живих. До 1992 року на Олімпіадах змагалися тільки чоловіки, а з 1992 року олімпійські нагороди почали розігрувати і серед жінок.

• Першим європейцем, що отримав чорний пояс у дзюдо, став росіянин Василь Ощепков, який кілька років прожив у Японії. У 1917 році Ощепкову було присвоєно 2-й дан. Пізніше Ощепков повернувся на батьківщину, де багато зробив для популяризації цього екзотичного єдиноборства спочатку в царській Росії, а потім і в Радянському Союзі. Але у 1937 році Ощепков був заарештований за звинуваченням у шпигунстві і помер в Бутирській в’язниці. Реабілітували одного з родоначальників дзюдо в СРСР тільки через 20 років – у 1957 році.

• Найбільше нагород на Олімпійських іграх у дзюдо завоювали японці. Але найтитулованішим дзюдоїстом світу є французький важкоатлет Тедді Рінер на прізвисько «Ведмежатко Тедді». Рінер тричі ставав олімпійським чемпіоном, 11 разів перемагав на чемпіонатах світу і 5 на європейських першостях. В особистому заліку Тедді перемагав на Олімпіадах двічі, а влітку 2021 року отримав ще й золоту нагороду в командних змаганнях.

Тедді Рінер виграв золоту медаль, перемігши японця Хісайошіоса Харасаву на Олімпійських іграх 2016 у Ріо.

• Радянські спортсмени взяли участь в олімпійських змаганнях з дзюдо у 1964 році, коли цей вид спорту дебютував на Іграх. Для цього довелося терміново перекваліфікуватися самбістам, даний вид боротьби був дуже популярний в Радянському Союзі. Дебют виявився більш-менш успішним, завойовано відразу чотири бронзові нагороди.

• Першим радянським дзюдоїстом, який завоював «золото» на Олімпійських іграх, став Шота Чочішвілі. У 1972 році він став найсильнішим у ваговій категорії до 93 кілограмів. Чочішвілі виділявся на татамі оригінальною манерою ведення поєдинку, оскільки в дитинстві активно займався «чідаобой» – грузинською національною боротьбою.

• Спортсмени невеликої острівної держави Самоа, розташованої в Тихому океані, особливих успіхів на міжнародній спортивній арені не домагалися. Але Дерек Суа увійшов в історію як найважчий дзюдоїст сучасності. Вага цього гіганта досягає 175 кілограмів. Найпопулярніший вид спорту на Самоа – регбі, саме з нього і починав свою кар’єру Суа, але пізніше вирішив зайнятися дзюдо. До речі, до тридцятих років минулого століття в дзюдо не було поділів учасників на вагові категорії.

Майстерські (найвищі) пояси у дзюдо.

• У наш час дзюдо ділиться на дві течії – спортивну і традиційну. Більшість спортсменів виходять на татамі для того, щоб домогтися перемог на найбільших міжнародних змаганнях. А центром традиційного дзюдо залишається інститут Кодокан, який був заснований Дзігаро Кано в далекому 1882 році. До теперішнього часу в Кодокані виходять на татамі тільки в білому кімоно, будь-який інший колір вважається неприпустимим.

• У дзюдо існує 12 ступенів майстерності, які називаються «дан». При цьому, в даний час використовується 10. Дан 12-го ступеня був присвоєний лише одній людині – Дзігаро Кано, а ось 11-й дан не присвоювався ще нікому, хоча теоретично таке можливо.

• Дзюдо стало сенсом життя не тільки для Дзігаро Кано, але і для багатьох членів його сім’ї. Так, першою жінкою-дзюдоїсткою стала дружина засновника цього єдиноборства – Сумако. Їх син Рісей у 1951 році став президентом Міжнародної федерації дзюдо, а онук Капо Юкімітсу очолив Кодокан – найвпливовішу в світі школу дзюдо.

***На верхньому фото: Дзюдо. Використання техніки “Укі отоші” (Uki otoshi) під час кидка.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!