Пума (лат. Puma concolor) – тварина класу ссавців ряду хижих (Carnivora) сімейства котячі (Felidae). Зустрічається в Північній і Південній Америці. У деяких регіонах існують місцеві назви – кугуар, гірський лев, сріблястий лев тощо. До 1993 року мала латинську назву «Felis concolor». Слово «пума» походить з мови народу кечуа.

Поширена в обох Америках від Південної Аляски до Магелланової протоки. Мешкає переважно в горах, на околицях лісів, відкритих ландшафтах і в джунглях. 2 підвиди (пума східна і пума флоридська) занесені до Червоної книги МСОП.

Довжина тіла може досягати 190 сантиметрів, хвоста – до 80 сантиметрів. Маса може перевищувати 100 кілограмів, хоча зазвичай самець важить 70 – 80 кг. Вуха у пуми широкі, закруглені. Хутро густе, коротке. Забарвлення однотонне, жовтувато-коричневе, знизу світле. Пума – хижак. Народжує 2 – 3 (іноді до 5) котенят раз на 2 – 3 роки. Веде самітницький, переважно нічний спосіб життя.

У пуми немає природних ворогів, але деяку небезпеку для неї можуть представляти інші хижаки: ягуари, зграї вовків, грізлі, чорні ведмеді, крокодили, чорні каймани і великі американські алігатори. Грізлі і барібали щодо пуми виступають в ролі нахлібників, узурпуючи частину здобичі.

Цікаві факти про пуму

Пума у зоопарку “Філіпс-Парк” в Аврорі, штат Іллінойс, США.

• Як вже було сказано вище, у дикій природі пуми мешкають тільки на двох континентах, в Південній і Північній Америках. У деяких народів вони називаються кугуарами, або гірськими левами, а саме слово «пума» прийшло з мови кечуа, корінного народу з території країни Перу. Живуть ці великі кішки дійсно в основному в гористих районах, але це наслідок людської експансії – в минулому вони водилися всюди, від Аляски до півдня Південної Америки. Люди витіснили пум в гори, де їх популяції і збереглися. Поки що, принаймні.

• В Україні пуму можна побачити тільки в зоопарку, тому у деяких людей склалася помилкова думка про те, що за розмірами цього хижака можна порівняти з риссю. Це зовсім не так – з усіх представників сімейства котячих пума є четвертим за величиною, поступаючись тільки тиграм, левам і ягуарам.

• Всього в світі зараз існує 6 підвидів пуми, але всі вони відрізняються один від одного досить незначно. Ще недавно їх було більше, але в 20-х роках минулого століття один з підвидів вимер остаточно. Найрідкіснішим підвидом зараз є флоридська пума, яка мешкає у США – за оцінками вчених, в дикій природі залишилося трохи більше 150 особин.

• По деревах пуми лазять не гірше, ніж звичайні домашні кішки, незважаючи на свої значні габарити. Навіть краще – вони вміють чудово дертися по практично прямовисних скелях, перестрибувати з дерева на дерево і атакувати ворога із засідки, стрибаючи зверху. Хоча найчастіше пума воліє кидатися на здобич на землі. Робить вона це приблизно так само, як тигр – різким ривком вистрибує із засідки і намагається наздогнати жертву, розвиваючи при цьому швидкість до 50 кілометрів на годину. Якщо атака не вдається, хижак відпочиває, а потім починає шукати нову жертву. А в разі небезпеки ці звірі зазвичай шукають порятунку саме на деревах.

Молода пума рятується від койотів на огорожі, Національний заповідник лосів, Джексон-Хоул, штат Вайомінг, США.

• У горах пуми зустрічаються на висоті аж до 4700 метрів над рівнем моря, хоча великих тварин в подібних умовах небагато. Зате там і людей практично немає – на такій висоті атмосферний тиск становить трохи більше половини від норми, і людині там некомфортно. Втім, незважаючи на назву «гірські леви», ці хижаки водяться і на рівнинах. Правда, вони уникають мисливських угідь, уподобаних ягуарами, оскільки зустріч з цим звіром, ще більшим, не обіцяє пумі нічого хорошого.

• Доросла пума за рік поїдає від 800 до 1300 кілограмів м’яса. Полювати вона вважає за краще на оленів, які складають основу її раціону. Підраховано, що за рік один хижак знищує до 40 – 50 оленів різних видів. Саме тому, з метою зниження конкуренції, пуми ведуть одиночний спосіб життя – у кожного дорослого звіра є свої мисливські угіддя, які він ревно захищає. Їх площа може досягати від 150 до 750 квадратних кілометрів.

• На відміну від багатьох інших хижаків, пуми, пообідавши, не залишають здобич падальщикам – вони ховають її і потім неодноразово повертаються до туші, щоб знову поїсти. Відрізняючись значною фізичною силою, доросла пума здатна перетягнути на значну відстань тушу звіра, яка перевищує її масу у 5 – 7 разів.

Котенята пуми у горах Санта-Моніки, південний захід США.

• Вага найбільших особин може перевалювати за 100 кілограмів, а довжина тіла перевищувати 180 сантиметрів. Незважаючи на настільки значні габарити, пума дійсно здатна рухатися дуже стрімко, здійснюючи стрибки до 5 – 6 метрів у довжину і перестрибуючи перешкоди до 2 – 2,5 метрів заввишки.

• Спостереження за цими тваринами допомогли встановити, що вони є одними з найефективніших хижаків. Згідно зі статистикою, більше 80-ти відсотків атак пуми виявляються успішними, і це дуже високий показник – у тигрів, наприклад, він дорівнює лише 10-ти відсоткам.

• Людей пуми зазвичай уникають, намагаючись не потрапляти їм на очі. Небезпеку для них, крім людини, представляють інші хижаки, в основному ягуари і ведмеді. При цьому в Південній Америці вони іноді полюють навіть на молодих крокодилів, причому успішно.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!