Дикий кабан є предком домашньої свині. Прийнято вважати, що саме кабан став другою твариною, після собаки, яку змогли приручити стародавні люди. Поросята легко звикали до людини і відрізнялися всеїдністю, що спрощувало їх утримання.

Кабани були поширені по території практично всієї Європи, часто зустрічалися в Азії і навіть у Африці, де пізніше були винищені. А ось в Америку вони були завезені європейцями. Тварини, яким вдавалося вирватися на свободу, швидко дичавіли і стрімко розмножувалися.

Найцікавіші факти про кабанів

• На Русі кабана називали «вепр», що означає «лютий». Полювання на цього звіра, дійсно, було заняттям небезпечним. Розлючений вепр був навіть більш небезпечний, ніж «господар» лісів – ведмідь. Особливою повагою користувалися ті мисливці, які виходили на вепра з рогатиною. Але широкого розповсюдження набуло добування тварини за допомогою ловчих ям. На стежках, де проходили кабани, рили ями, огороджували їх частоколом, залишаючи вузький прохід. Сама яма закривалася сіном, хмизом або сухим листям.

• Великим любителем полювання був князь Володимир Мономах. У своєму «Повчанні», яке князь склав для нащадків, він згадував про те, що одного разу під час полювання на нього напав вепр, який «на стегні меч відірвав». На короткій дистанції кабан здатний розвивати швидкість до 50-ти кілометрів на годину. Кабани є також відмінними плавцями, вони здатні подолати водну перешкоду в кілька кілометрів.

• Кабан є символом мужності, тому його зображення нерідко можна зустріти в геральдиці. Наприклад, на гербі міста Рильська Курської області. Кабан також був нагрудною емблемою Річарда III, короля Англії з династії Йорків. Цікаво, що і самого монарха недруги часто називали «кабаном» або «боровом».

• Дикий кабан їсть практично все, що тільки можна знайти в лісі: коріння рослин, комах, черв’яків. При можливості розоряє гнізда птахів, поїдає дитинчат дрібних тварин. У кабана не дуже хороший зір, а ось слух і нюх просто відмінні. Запах їжі тварина здатна вловити за сотні метрів.

• У самого кабана в дикій природі також багато ворогів. Наприклад, ведмеді і вовки. Втім, вовку-одиночці впоратися з дорослим кабаном не вдається, таке полювання можливе тільки зграєю. Маленькі кабани можуть також стати жертвами рисі. Але найголовнішим ворогом, безумовно, є людина.

• Середня тривалість життя кабана в природних умовах становить 12–14 років, деякі особини доживають і до 20-річного віку. У півторарічному віці тварини досягають статевої зрілості. Кабани мають значні розміри і масу. Вага дорослого самця перевищує 100 кілограмів, окремі гіганти можуть бути вдвічі більшими. Але самки у вазі значно поступаються самцям.

• Ікла у кабана ростуть протягом всього життя, тому у зрілих самців вони досягають довжини 25–30 сантиметрів. Їх функції просто універсальні, ікла допомагають як розкопувати землю, добуваючи їжу, так і оборонятися від ворогів. У давнину великі ікла кабана прикрашали одяг найбільш удачливих мисливців. До речі, у багатьох племен юнак отримував право називатися чоловіком лише після того, як зміг добути першого кабана.

• Дресирування кабанів – справа дуже складна. Лише небагатьом з дресирувальників вдається виступати з ними на аренах цирку. У вісімдесятих роках минулого століття Володимиру Добрякову і Ларисі Тихоновій вдалося підготувати номер «кабани і рисі». Раніше це не вдавалося нікому. Рисі і кабани, вороги в дикій природі, спокійно виходили разом на одну арену.

• У центрі Мюнхена, що у Німеччині, поруч з музеєм полювання і рибальства, встановлений «Бронзовий кабан». Вважається, що він здатний допомогти домогтися фінансового благополуччя. Бронзовому звыру потрібно лише погладити п’ятачок і чекати, що найближчим часом гроші обов’язково прийдуть. Складно сказати, наскільки спрацьовує це марновірство, але бронзовий п’ятачок відполірований до блиску людьми, які плекають надію швидко розбагатіти.

• Пам’ятник кабану є і в італійській Флоренції. Щоправда, він швидкого зростання добробуту не обіцяє. Тут легенда дещо інша – той, хто потер п’ятачок тварині, обов’язково знову повернеться до Флоренції. А Флоренція вважається найкрасивішим містом Італії і одним з центрів світового туризму.

• У маленьких кабанчиків своєрідне смугасте жовто-каштанове забарвлення. Воно виконує роль своєрідного камуфляжу, який допомагає ховатися в лісі від численних ворогів. Приблизно через півроку смуги зникають, тварина стає однотонно рудою. А дорослий кабан практично чорний.

• Кабани більш активні вночі, ніж вдень. У світлий час доби вони вважають за краще відлежуватися де-небудь у затишному місці, а з настанням темряви виходять добувати їжу і прийняти водні процедури. Наявність водойми поруч з лежбищем для них є обов’язковою умовою.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!