З чого почалася легендарна “золота лихоманка” у США?
Історію часто творять не тільки значні події – буває так, що навіть випадковість може вплинути на життя цілого регіону, якщо не всього світу.
Саме так і сталося зі знаменитою каліфорнійською «золотою лихоманкою», що охопила США в середині позаминулого століття.
Одна випадкова, але дуже цінна знахідка запустила настільки масштабний та багаторічний процес, що його наслідки відчули мільйони людей, а побачити його спадщину можна навіть сьогодні.
Початком епохи «золотої лихоманки» традиційно вважають зимовий день 1848 року, а саме 24 січня, коли ремісник Джеймс Вілсон Марішалл, який працював на той момент на лісопильні в містечку Сьєрра-Невада, виявив поряд з водяною силовою установкою шматочки золотої породи.
Приховувати свою знахідку тесляр не став, і розповів про неї власнику виробництва Джону Саттеру. А ось Саттер, навпаки, вирішив не розповідати громадськості про відкриття свого працівника. Щоправда, це не дуже допомогло, і «сарафанне радіо» швидко рознесло по окрузі шокуючу новину.
До весни про знахідку золота на звичайному водяному млині дізналися вже в Сан-Франциско, проте спочатку це вважали міфом. Доказав достовірність слуху один із місцевих торговців, який сам знайшов поблизу того млина золото і показував ємність із дорогоцінною породою всім бажаючим. Само собою, інші жителі міста не збиралися втрачати шансу розбагатіти, який фактично валявся під ногами, тому з початком літа чи не весь Сан-Франциско вирушив до того самого млина шукати золото.
Масштаб «золотої лихоманки» вражав із самого початку: так, лише за кілька тижнів кількість золотошукачів становила понад 4 тисячі людей. І це лише американців, а потім, схвильовані чутками про золоті копальні, до Каліфорнії стали приїжджати жителі обох американських континентів і навіть Китаю – істерія по можливості швидко розбагатіти поширювалася вже по світу. Втім, перший рік найстійкішими виявились жителі східного узбережжя США – вони приєдналися до «золотої лихоманки» лише на початку 1849 року, коли їм наочно довів достовірність слуху особисто президент країни.
Весь 1849 рік пройшов під егідою «золотої лихоманки»: люди з усієї Америки прагнули потрапити до Каліфорнії або навіть переїхати туди назовсім, багато чоловіків кидали сім’ї і їхали на заробітки, а деякі продавали все майно і намагалися осісти в Сан-Франциско. Наступного року до каліфорнійських золотих родовищ прибуло близько 80 тисяч старателів, а до кінця 1852 року їх було вже понад 200 тисяч.
Урбанізація міста Сан-Франциско в цей момент була просто божевільною: за деякими даними, менше ніж за два роки одна тисяча мешканців перетворилася на майже сотню тисяч, що сприяло стрімкому розвитку соціально-економічного стану міста і набуття статусу повноцінного мегаполісу. Щоправда, була й інша сторона медалі: разом із комфортом та інфраструктурою зростала й злочинність, кількість маргіналів та нелегальний бізнес.
Істерія була величезною за масштабами, а ось кількість золота у регіоні – не настільки довговічною. Вже станом на кінець 1852 року (пік «золотої лихоманки», коли було видобуто дорогоцінного металу на загальну суму близько 2 мільярдів доларів) золота порода у верхніх шарах грунту майже вичерпалася, але охоплені жаданням швидкої наживи люди зупинятися не збиралися, а лише копали і мили далі.
Поступово процес видобутку ускладнювався, але оплата праці знижувалася, однак ще майже ціле десятиліття найупертіші золотошукачі продовжували свою роботу, тим більше, що й земля продовжувала віддавати цінну копалину на сотні мільйонів доларів на рік. До того ж, хаотичний видобуток золота переріс у чітко організований процес, з’явилося навіть нове обладнання.
Початком кінця каліфорнійської «золотої лихоманки» зазвичай називають 1857 рік, коли видобуток дорогоцінного металу впав на кілька порядків. Втім, наслідки цього недовгого, але дуже масштабного процесу виявилися дуже довготривалими. По-перше, занепад видобутку золота не вплинув на урбанізацію Каліфорнії. По-друге, на самому промислі різко еволюціонувала робота із вилученням копалин у принципі, створивши свого роду технологічний стрибок. По-третє, різко, хоч і очікувано зросла народжуваність у регіоні.
Але були й недоліки: насамперед – використання гідравліки золотошукачами буквально знищило місцевий природний ландшафт. Крім того, сильно змінилася система течії річок через необхідність будівництва дамб та гребель. Тому каліфорнійський суд наклав заборону на видобуток золота старими методами ще наприкінці ХІХ століття, і регіон переорієнтувався на розвиток аграрного сектору, що згодом допомогло розвинути цей рід діяльності в масштабах усієї Америки.
У масштабах планети «золота лихоманка» також справила вплив – від міграційних процесів до створення цілого культурного явища, відомого як «Каліфорнійська мрія».
