Легенду про 300 спартанців, які до останнього подиху мужньо протистояли армії противника, що чисельно перевершувала, чули, напевно, всі. Голлівудські фільми, присвячені цьому сюжету, наробили багато галасу, хоча історичної достовірності від них не варто було очікувати. То як же насправді проходила легендарна битва при Фермопілах?

Фермопільська битва сталася у 480 році до нової ери під час греко-перської війни. Персія на той момент була молодою агресивною наддержавою, яка прагнула розширити свої межі.

Перські воїни. Палацовий барельєф у Персеполі.

Ксеркс був правителем, наділеним величезною владою, деспотичним та амбітним – він прагнув влади над світом. Його боялися, але не обожествляли, як показано у голлівудському фільмі. Дивує також його зовнішній вигляд – цар із пірсингом, обвішаний ланцюгами, виглядає, м’яко кажучи, дивно.

Армія нападників персів у рази перевершувала сили греків. За різними оцінками, чисельність персів була від 80 до 250 тисяч воїнів, а греків було від 5 до 7 тисяч. Незважаючи на нерівні сили, у перші два дні греки відбивали атаки нападників в ущелині Фермопіли, але на третій день перебіг битви був зламаний.

За однією версією, місцевий житель Ефіальт розповів персам про наявність гірського обхідного шляху і показав його за грошову винагороду, за іншою – перси самі виявили цей шлях. Як би там не було, на третій день вони змогли зайти з тилу. Гонець попередив про це спартанців. Розуміючи невдалий результат подій, спартанський цар Леонід сам запропонував грекам розійтися по своїм містам. Сам же він та його 300 спартанців залишилися.

Якщо відмовитися від зайвої романтизації та героїзації цього рішення, стає зрозумілим, що Леонід не мав іншого виходу. У Спарті діяли дуже жорсткі закони – без наказу ніхто не мав права відступати з поля бою. Якщо це станеться – спартанець втратить свої громадянські права, на нього чекає ганьба і вигнання.

Леонід розумів, що всі загинуть, але він не мав вибору, відступ був неможливий. Спартанський воїн повинен був битися до смерті, інакше він стане ізгоєм у суспільстві і сам бажатиме смерті, щоб не терпіти вічні образи та зневагу.

Спартанські воїни.

Найбільше питань викликає чисельність об’єднаної грецької армії.

У Геродота із цього приводу йдеться про таке: «Еллінські ж сили, які чекали на цій місцевості перського царя, складалися з 300 спартанських гоплітів, 1000 тегейців і мантінейців (по 500 тих і інших); далі, 120 чоловік з Орхомену в Аркадії та 1000 – з решти Аркадії. Стільки було аркадійців. Потім з Корінфа 400, з Фліунта 200 і 80 – з Мікен. Ці люди прибули з Пелопоннесу. З Беотії було 700 феспійців та 400 фіванців. Крім того, елліни викликали на допомогу опунтських локрів з усім їхнім ополченням та 1000 фокійців». Тобто лише 5200 воїнів. Ще з ними були слуги-ілоти.

Монумент біля місця битви, присвячений царю Леоніду та подвигу 300 спартанців.

Спартанців справді було 300 – кількість воїнів у гвардії була постійною, якщо один помирав, на його місце ставав інший. Але окрім спартанців там були сотні греків з інших міст-держав, загальною чисельністю до 5000, і в перші два дні битви вони разом билися при Фермопілах. Але близько 1000 греків, зокрема феспійці, залишилися з власної волі навіть після наказу Леоніда повернутися додому.

Ніхто не применшує заслуг та мужності спартанців, але не тільки вони загинули у нерівній битві того дня. Втрати греків за три дні становили близько 4000 осіб, персів – у 5 разів більше.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!