Цікаві факти про Даніеля Дефо

Даніель Дефо (1660-1731) – англійський письменник, журналіст і памфлетист, який здобув всесвітню славу своїм романом «Робінзон Крузо». В публіцистиці пропагував розсудливість, виступав на захист віротерпимості та свободи слова.

Дефо важливий тим, що був одним із перших прихильників роману і допоміг популяризувати цю літературну форму в Британії, а деякі історики літератури називають його одним із засновників англійського роману.

Дефо написав багато політичних трактатів, часто мав проблеми з владою і провів певний період свого життя у в’язниці. Інтелектуали та політичні лідери звертали увагу на його свіжі ідеї та іноді радилися з ним.

Будучи плідним і різнобічним письменником, він написав кілька сотень книжок, брошур, журналів на різноманітні теми. Крім того, він був піонером економічної і ділової журналістики та першим автором новин.

Найцікавіші факти про Даніеля Дефо

Будинок поблизу Лондона, де колись жив Даніель Дефо.

• У стислій біографії Даніеля Дефо згадується, що при народженні він отримав інше прізвище, просто «Фо». Він додав частку «де», щоб надати прізвищу «дворянське» звучання, оскільки у деяких країнах Європи тієї епохи дворянські прізвища починалися з частки «де».

• Саме цей знаменитий письменник популяризував такий літературний жанр, як роман. До XVII століття він не був особливо популярним, але твори Дефо набрали шалену популярність у його рідній Англії, потім в інших країнах, а після цього в жанрі роману почали працювати й інші літератори.

• За своє життя Даніель Дефо написав величезну кількість книг та публікацій. З-під його пера вийшло загалом понад 500 книг, включаючи романи, памфлети, дитячі оповідання, вірші тощо.

• У 1724 році в Лондоні була видана книга «Загальна історія пограбувань і вбивств найвідоміших піратів» (або скорочено «Загальна історія піратів»), яка і сформувала існуючий нині образ типового пірата. Книга була видана під псевдонімом «Чарльз Джонсон», але переважна більшість істориків вважає, що її автором був саме Даніель Дефо.

• Найзнаменитішим його романом є книга про Робінзона Крузо, і вона грунтується на реальних подіях. Прототипом Робінзона послужив англійський боцман на прізвище Селькірк, який прожив на безлюдному острові понад 4 роки і згодом був врятований. За кількістю екземплярів, що вийшли у світ, цей роман довго займав виняткове місце не тільки серед творів Даніеля Дефо, а й у книжковому світі взагалі.

• Мало хто знає, що «Робінзон Крузо» має продовження. В СРСР друга частина була опублікована видавництвом «Правда» лише у 1971 році, та й то – у скороченому варіанті. В другій книзі герої подорожують Євразією і Африкою, в тому числі і Сибіром, точніше, Великою Тартарією, як її називає сам автор і картографи тих часів. До речі, і першу, і другу частини «Робінзона Крузо» Дефо писав одночасно. Ось так.

• Більшість інших романів Даніеля Дефо теж були фіктивні автобіографії, як і у випадку з «Робінзоном Крузо», але їхніми героями були інші персонажі – авантюристи, злодії та шахраї тощо. При цьому вони не стали особливо популярними.

• Даніель Дефо ніколи не залишав Англію і не відвідував ті країни, які описані в його книгах. Але він умів чудово описувати те, що ніколи не бачив на власні очі, та так добре, що це виглядало дуже переконливо, особливо для недосвідченого читача.

Даніель Дефо на ганебному стовпі. Штрихова гравюра Джеймса Чарльза Армітеджа, 1862 рік.

• Письменнику були властиві революційні погляди. У молодості він взяв активну участь у повстанні проти королівської влади, а пізніше – і в так званій «Славетній революції», яка була за фактом державним переворотом.

• Після чергової зміни влади через публікацію їдкого памфлету Даніеля Дефо було засуджено до грошового штрафу і триразового стояння біля ганебного стовпа. Проте, перебуваючи у в’язниці під час розслідування, він встиг написати та поширити твір «Гімн ганебному стовпу», тож потім, коли його самого прикували до нього, натовп вітав його із захопленням.

• Протягом всього життя Даніель Дефо співпрацював з різними журналами, і писав публікації на різні теми. Сімейне життя, економіка, психологія, надприродні явища – він розбирався у всьому. Ну, або вважав, що розбирається.

• Ще під час вищезгаданого ув’язнення він почав працювати над журналом «Огляд справ у Франції». Саме цей журнал вважається першим періодичним виданням Англії. Він видавався з 1704 по 1713 рік.

• В Англії тієї епохи існувало дві політичні партії – віги та торі. Відомо, що Даніель Дефо підтримував вігів, але під загрозою в’язниці став агентом партії торі. Його таємна діяльність тривала багато років, і одного разу вона стала надбанням громадськості, що скомпрометувало його на все життя.

• Усього він написав дев’ять повномасштабних романів, але більшість із них була невисоко оцінена критиками та публікою. Крім «Робінзона Крузо», заслуговує на увагу хіба що «Щоденник чумного року», який розповідає про чуму в Лондоні і частково заснований на щоденнику Габріеля Фо, дядька письменника, який пережив цю страшну епідемію.

• Не всі знають, що він писав як прозу, так і вірші. Дефо видав дві поеми, які були тепло прийняті публікою. Це «Чистокровний англієць» і вищезгаданий «Гімн ганебному стовпу». Звісно, писав він і менш масштабні вірші.

• Ймовірно, саме він вигадав саму концепцію служби розвідки. Ця ідея спала йому на думку під час ув’язнення, і пізніше він, добре її пропрацювавши, надав її владі.

• Всім відомого «Робінзона Крузо» Даніель Дефо написав, коли йому було вже 59 років. Він видав книгу анонімно, бо не хотів, щоб його слава скандального журналіста вплинула на роман.

Обеліск на честь Даніеля Дефо. Праворуч на рівні землі знаходиться надгробок поета і художника Вільяма Блейка. Банхілл-Філдс, Лондон.

• Письменник неодноразово намагався розпочати власний бізнес, але раз-по-раз у нього нічого не виходило. Він залазив у борги і починав знову, але до фінансового успіху прийти йому так і не вдалося.

• Його роман «Радощі та прикрощі знаменитої Молль Флендерс» був написаний у 1722 році, але через слизькі теми та відверті подробиці, описані в ньому, за межами Англії він довгий час не видавався через заборони цензури. У США, наприклад, перше його видання відбулося аж у 1930 році, більш ніж через два століття після виходу.

• Останні кілька років свого життя Даніель Дефо провів у лондонських нетрях, він був повністю розорений і його переслідували кредитори. Після його смерті господині будинку, де він жив, навіть довелося скромно поховати його за свій рахунок.