Парагвай, або Республіка Парагвай (ісп. República del Paraguay) – це континентальна країна в Південній Америці, що лежить на обох берегах річки Парагвай. На північному заході межує з Болівією, на північному сході з Бразилією та на півдні і південному заході з Аргентиною. Через центральне розташування в Південній Америці Парагвай часто називають «Серцем Америки» (Коразон-де-Америка).

Незважаючи на те, що це одна з двох країн Південної Америки, які не мають виходу до моря (інша – Болівія), країна має узбережжя, пляжі та порти на річках Парагвай та Парана, які дозволяють вийти до Атлантичного океану через водний шлях Парана-Парагвай.

Іспанські конкістадори прибули на ці землі у 1524 році і у 1537 році заснували місто Асунсьйон. У XVII столітті Парагвай був центром єзуїтських місій, де корінні жителі гуарані були навернуті до християнства і була запроваджена європейська культура. Після вигнання єзуїтів з іспанських територій у 1767 році Парагвай дедалі більше перетворювався на периферійну колонію з невеликою кількістю міських центрів та поселенців.

Типовий краєвид області Гран-Чако, Парагвай.

Після здобуття незалежності від Іспанії на початку XIX століття Парагваєм правив ряд авторитарних урядів, що характеризувалися націоналістичною, ізоляціоністською та протекціоністською політикою. Цей період закінчився катастрофічною Парагвайською війною (1864 – 1870), під час якої країна втратила більше половини свого довоєнного населення та більше 30% своєї території завдяки тристоронньому союзу Аргентини, Бразилії та Уругваю.

У XX столітті Парагвай зіткнувся з ще одним великим міжнародним конфліктом – Чакською війною (1932 – 1935) проти Болівії, в якій він переміг і здобув багаті нафтові родовища області Чако. Потім країна пройшла через низку військових диктатур, що завершились 35-річним режимом Альфреда Стресснера, який тривав до його повалення у 1989 році і закінчився внутрішнім військовим переворотом. Це ознаменувало початок демократичної ери Парагваю, яка триває донині.

Парагвай – країна, що розвивається. Хоча він й досі вважається однією з найбідніших та найменш розвинених країн світу, у 2010 році економіка Парагваю зросла на 14,5%, це найбільша економічна експансія в Південній Америці та третя економіка з найшвидшим зростанням у світі, після Катару та Сінгапуру.

Потрійний кордон між Аргентиною, Бразилією і Парагваєм.

Країна є членом-засновником Меркосуру, Організації Об’єднаних Націй, Організації американських держав, Руху неприєднання та Групи Ліми. Крім того, місто Луке в столичному районі Асунсьон є місцем розташування Південноамериканської конфедерації футболу.

Більшість із семи мільйонів жителів Парагваю є нащадками корінних мешканців, і культура гуарані залишається дуже впливовою; більше 90% іспаномовного населення країни говорить на різних діалектах мови гуарані. Незважаючи на історію бідності та політичних репресій, Парагвай часто входить до числа «найщасливіших місць у світі», базуючись на даних глобальних опитувань.

Парагвай – найцікавіші факти

• Республіка Парагвай розташована в Південній Америці, держава не має виходу до моря. Площа Парагваю трохи більше 400 000 квадратних кілометрів, в країні проживає близько 7 000 000 чоловік. Велика частина населення – метиси від шлюбів іспанців і індіанців гуарані. Мова місцевих індіанців, поряд з іспанською, має статус державної. У Парагваї, на відміну від інших країн Південної Америки, мова індіанців набагато популярніша, ніж європейські.

• Незважаючи на те, що Парагвай розташований всередині континенту, не маючи виходу до моря, в країні є військовий флот і морська авіація. Флот базується на найбільших річках країни: Парагвай, Парана і Пількомайо. Легендою парагвайського флоту є катер «Capitan Cabral», який входить до його складу з 1908 року і у 2009 році був визнаний найстарішим на планеті чинним військовим судном.

• Іван Бєляєв, генерал-майор російської армії, є почесним громадянином Парагваю. Бєляєв був учасником Першої світової війни, під час Громадянської війни в Росії перебував у Білій армії. У 1920 році Бєляєв виїхав за кордон, через чотири роки опинився в Парагваї. У першій половині тридцятих років воював в армії Парагваю проти Болівії, а у 1936 році був удостоєний звання почесного громадянина країни.

Асунсьон – столиця Республіки Парагвай.

• Українська діаспора в Парагваї досить численна. Перші переселенці з Західної України з’явилися тут ще в тридцятих роках минулого століття. Після Другої світової війни до цієї країни прибуло ще кілька сотень українських біженців з таборів для переміщених осіб у Європі. В даний час в Парагваї мешкає близько 8 000 українців – в основному на південному заході та півдні країни.

• Парагвай був однією з перших держав в Південній Америці, де з’явилася залізниця. Роботи по їх будівництву почалися ще у 1854 році. Перша гілка з’єднала між собою два міста – Асунсьйон і Парагуарі. В даний час загальна протяжність сталевих магістралей становить близько 1 000 кілометрів. Залізницею можна дістатися і до сусідніх країн – Аргентини і Бразилії.

• Багато парагвайців мають вдома особисту зброю, оформити її офіційно в країні досить просто. Більш того, в Парагваї і в наші дні не заборонені дуелі. Є, правда, одна обов’язкова умова – обидва дуелянта повинні бути зареєстровані в якості донорів крові. Ймовірно, так буде простіше врятувати потерпілого. Наприклад, влити йому свою ж кров. Присутність на дуелі медичних працівників обов’язкова.

Група індіанців з племені панамбі в Амамбеї, Парагвай.

• Велика частина Парагваю розташована на рівнинах. Лише у східній частині країни є лісисті пагорби. Найвища точка – гора Серро-Перо висотою 842 метри. Влітку температура повітря в Парагваї часто прогрівається вище 30 градусів, а взимку сюди нерідко проникають повітряні маси з Антарктиди, в результаті чого температура може впасти до 6 градусів тепла.

• Середня тривалість життя в Парагваї досить висока, вона перевищує 70 років. Основна частина населення країни сповідує католицизм. Нащадки вихідців з України є православними. У 1928 році в Асунсьйоні був освячений храм Покрови Пресвятої Богородиці. Тривалий час в Парагваї були заборонені розлучення. Цю заборону скасували тільки на початку дев’яностих років минулого століття.

• Гості Парагваю відзначають цікаву особливість – жителі цієї країни не особливо стежать за часом. Наприклад, запізнитися на заздалегідь призначену зустріч тут цілком звичайне явище. Жителів інших країн це може образити, але для самих парагвайців це ніяк не є ознакою неповаги. У спілкуванні парагвайці досить доброзичливі.

Chicharrón Huití – типова парагвайська їжа, приготовлена з кукурудзяного борошна та м’яса.

• Парагвай ніяк не можна назвати туристичною країною, хоча уряд в останні роки багато робить для того, щоб залучити сюди гостей з різних країн світу. За кількістю туристів Парагвай в Латинській Америці випереджає тільки невеликі країни – Суринам і Гайану. Але ніяк не може зрівнятися, наприклад, з Бразилією або Аргентиною.

• З 1968 року Парагвай регулярно бере участь у літніх Олімпійських іграх, пропустивши тільки Олімпіаду в 1980 році в Москві. Тим часом, результати спортсменів цієї країни досить скромні, на їхньому рахунку тільки одна срібна медаль, завойована футболістами в 2004 році в Афінах. У 2014 році Парагвай вперше відправив свою спортсменку на зимові ігри в Сочі. Хулія Марино в змаганнях з фрістайлу виступила досить скромно, зайнявши 17-е місце.

• Справжня легенда парагвайського спорту – футбольний голкіпер Хосе Луїс Чілаверт, який двічі брав участь у чемпіонатах світу у складі збірної своєї країни. Крім своїх безпосередніх обов’язків по захисту воріт, Чілаверт успішно бив штрафні удари і пенальті. Всього в офіційних матчах він 62 рази вражав ворота суперників. Причому 8 з них були забиті в матчах збірної Парагваю.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!