Цікаві факти про серфінг
Серфінг або катання на хвилях (англ. surfing) – це водний вид спорту, в якому для руху використовується енергія хвиль. Особливо популярний у США (Каліфорнія, Гавайські острови) та Австралії. Ціль спортсмена, якого називають серфером або серфінгістом, піймати хвилю, що йде до берега, і проїхати на її гребені на спеціально пристосованій плоскій дошці з невеликим кілем. З 2021 року серфінг є олімпійським видом спорту.
У серфінга є декілька різновидів. Наприклад, віндсерфінг, для якого використовується дошка, оснащена вітрилом. А ось дошки для кайтсерфінгу приводяться в рух за допомогою своєрідного повітряного змія – параплана.
А сам серфінг також поділяється на декілька видів:
• На довгих дошках – лонгбордах (близько 3 метрів).
• На коротких дошках – шортбордах (до 180 сантиметрів).
• Сапсерфінг – серфінг на спеціалізованих дошках у положенні стоячи за допомогою весла.
• Бодібординг – ковзання у положенні лежачи на короткій м’якій дошці.
• Бодісерфінг – де як глісуюча поверхня використовується тіло серфера, короткі ласти на ногах і спеціальна рукавичка на руці, що дає можливість серфінгісту підняти голову.
Отже, серфінг – це спорт для обраних, для сильних духом. Щоденна виснажлива робота над собою, вдосконалення свого тіла – на таке здатні одиниці людей. Не кожен зможе впоратися із величезними хвилями біля узбережжя. Цей екстремальний вид спорту винайшли багато століть тому у Полінезії.
Найцікавіші факти про серфінг
• Одним із перших європейців, який описав це заняття, був знаменитий англійський капітан Джеймс Кук. Подорожуючи островами Полінезії в Тихому океані, він спостерігав, як тубільці влаштовували ризиковану забаву: вони зв’язували стовбури кількох дерев у плоти і пускали їх назустріч хвилі, а потім, ставши на них, рухалися разом із хвилею.
• Захоплення серфінгом поширилося за межі Полінезійських островів завдяки гавайському плавцю Дьюку Каханамоку (1890-1968). Саме він став батьком сучасного серфінгу. Його ім’я було першим занесено до «Залу слави серфінгу». Він займався цим видом спорту не лише у себе на батьківщині, а й пропагував його скрізь, де виступав на змаганнях із плавання. Він також потрапив до «Міжнародного залу слави плавання», вигравши олімпійські медалі у 1912 (золоту і срібну), у 1920 (дві золотих) і в 1924 (срібну) роках.
• Перші дошки для серфінгу робилися з міцної деревини і часто сягали понад 3,5 метра у довжину, а їх вага іноді доходила до 70 кілограмів. Наприкінці 40-х і на початку 50-х років минулого століття набули популярності дошки з пробкового дерева. Сучасні дошки для серфінгу робляться, як правило, із поліуретанової піни, спресованої на дерев’яних планках, які отримали назву «стрінгери».
• Улюблена дошка вищезгаданого Дьюка Каханамоку була зроблена з коа – дерева, що росте виключно на Гавайських островах. Ця дошка була розміром 4,8 метра завдовжки і мала вагу понад 50 кілограмів.
• Існує навіть прогноз погоди для серфінгу. Він почав активно розвиватися після того, як Державне океанічне та атмосферне управління США відкрило свої дані для вільного доступу в рамках проекту «Wavewatch III».
• Також існують спеціальні басейни для серфінгу, в яких використовують штучні хвилі (з контрольованими параметрами їх швидкості та висоти). Перший такий басейн було збудовано у Японії.
• У «Книзі рекордів Гіннеса» зафіксовано декілька цікавих трюків та досягнень, пов’язаних із серфінгом, від яких захоплює дух! На сьогоднішній день найуспішнішим серфінгістом світу вважається американець Келлі Слейтер зі штату Флорида. Він 9 разів здобував титул чемпіона світу. Але найбільш уславленим серфінгістом, ймовірно, назавжди залишиться каліфорнієць Грег Нолл на прізвисько Бик, який заслужив його за впертість, з якою він шукав все більш небезпечних пригод на воді.
• Наприкінці березня 2006 року британський залізничний інженер і серфінгіст Стів Кінг з графства Глостершир здійснив «Найтриваліший заплив на дошці для серфінгу по річковій хвилі», прослизнувши рівно 12 230 метрів на припливній хвилі «Severn Bore» річки Северн. До речі, припливний бор (bore) – це аномально висока припливна хвиля, що утворюється в гирлах деяких річок і рухається вгору по їхніх рукавах. Так ось, у гирлі річки Северн (Бристольська затока, Уельс, Велика Британія) висота припливної хвилі іноді сягає майже 3-х метрів, а швидкість поширення може становити понад 20 кілометрів на годину.
• Американець Дональд Деттлофф має аж 647 різних серфбордів. Він є володарем найбільшої колекції дощок для серфінгу та однойменного рекорду. Дошки зберігаються в його маєтку в Хайку, розташованому на острові Мауї, що входить до складу Гавайського архіпелагу. Щоб зібрати цю «скромну» колекцію, він вкладав у неї гроші понад 15 років. Але, що цікаво, ці дошки використовуються в якості огорожі.
• А як щодо «Найбільшої кількості людей, що катаються на одній дошці»? Згідно з даними тієї ж «Книги рекордів Гіннеса», 5 березня 2005 року в містечку Snapper Rocks біля «Золотого узбережжя» (Gold Coast) австралійського штату Квінсленд 47 серферів одночасно ковзали на одній збільшеній дошці завдовжки аж 12 метрів. Виконати це було непросто, тому гігантську дошку з усіма серферами тягли по воді на буксирі.
• Американський майстер серфінгу на великих хвилях Гарет Макнамара володіє рекордом «Найбільша хвиля, на якій ковзала людина». 10 листопада 2011 року під час змагань на атлантичному узбережжі Португалії біля портового міста Назаре Каньйон йому вдалося підкорити хвилю висотою 27,5 метрів. Попередній рекорд належав Майку Парсонсу, також американцю. У 2008 році цей серфінгіст ковзав на гребні хвилі заввишки 23,4 метра.
• В деяких країнах, далеких від океанських хвиль, існує така альтернатива класичному серфінгу, як вейксерфінг, де катер-буксирувальник на швидкості близько 16 км/год створює хвилю заввишки до 1 метра, серфер стартує за катером з короткою мотузкою, а потім кидає її і продовжує самостійний рух за катером, як у звичайному серфінгу.
Коментування закрито.