25 цікавих фактів про “Заборонене місто” у Пекіні

Заборонене місто у Пекіні

Заборонене місто – палацовий квартал у самому центрі Пекіна. Найвражаюча і найзагадковіша пам’ятка китайської столиці. У 1987 році першим із китайських об’єктів занесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Він також внесений до списку ЮНЕСКО як найбільша колекція збережених стародавніх дерев’яних споруд у світі.

Палацовий комплекс є прикладом розкоші китайських імператорських резиденцій і традиційної китайської придворної архітектури і неабияк вплинув на культурний і архітектурний розвиток у Східній Азії та інших країнах.

В наш час Заборонене місто відвідують в середньому близько 16,7 мільйонів туристів на рік. Що цікаво, у 2018 році ринкова вартість Забороненого міста була оцінена у 70 мільярдів доларів США, що робило його найціннішим палацом у світі та найціннішим об’єктом нерухомості в будь-якій точці світу.

П’ять століть цей комплекс був головною резиденцією китайських імператорів. Зараз тут музей, але ні туристи, ні навіть самі гіди не знають усіх його таємниць.

Цікаві факти про Заборонене місто

Панорама Забороненоно міста
Панорама Забороненого міста у центрі Пекіна.

Комплекс із 980 палацових будівель на площі в 72 квадратні кілометри був побудований всього за 14 років, з 1406-го по 1420-й рік.

Повна назва пам’ятника китайською – Пурпурове заборонене місто. Пурпуровим воно названо тому, що назва цього кольору в китайській мові збігається з назвою Полярної зірки. У Китаї вона вважалася небесною домівкою імператора.

Заборонене місто повністю побудоване з дерева і є найбільшою у світі колекцією дерев’яних історичних пам’яток.

На будівництві Забороненого міста було зайнято близько 1 мільйона будівельників, а також понад 100 тисяч інших фахівців – художників, майстрів різьблення по дереву, каменю тощо.

Заборонене місто протягом 500 років, з XV по XX століття, було домівкою двох імператорських династій – Мін (1368-1644) і Цин (1644-1911) – та їх 24 імператорів (14 і 10 відповідно).



Саме тут, у Забороненому місті, і закінчилася китайська монархія – тут останній імператор Пу Ї відмовився від трону під час революційних подій 1911-1912 років (Синьхайська революція).

У 1925 році в Забороненому місті відкрився музей, який і досі працює, хоча йому й доводилося переживати важкі часи. Найважчим був час японського вторгнення, коли китайці евакуювали з музею основні цінності. Вони повернулися лише після закінчення Другої світової війни.

Довжина території палацового комплексу становить 961 метр, ширина дорівнює 753 метрам. Він має практично правильну прямокутну форму.

Туристи у Забороненому місті
Туристи у Забороненому місті.

Західний бізнес давно, але безрезультатно придивляється до Забороненого міста. Величезна кількість туристів гарантує надприбутки, але китайці твердо стоять на своєму: жодних західних компаній тут не буде! Втім, у 2000 році компанії «Starbucks» все ж таки вдалося домовитися про відкриття кафе в межах комплексу, але через громадське обурення у 2007 році воно було закрите.

У 2004 році відомий французький музикант Жан-Мішель Жарр дав концерт перед Забороненим містом разом з колективом із 260 музикантів. Цей концерт став одним із заходів «Року Франції у Китаї». До речі, Жарр став першим західним музикантом, що був запрошений з концертним туром до комуністичного Китаю; сталося це на початку 1980-х років.

Заборонене місто для захисту від вторгнення було огороджене по всьому периметру стіною заввишки 8 метрів, під якою був глибокий рів, наповнений водою.

До палацового комплексу примикають одразу три імператорські парки – Цзінсян, Бейхай і Чжонгнанхай, в якому зараз розташована будівля Центрального комітету комуністичної партії Китаю.



За часів імператорів на території Забороненого міста знаходилися два даоські та кілька буддистських храмів, а також місце для відправлення маньчжурських шаманських церемоній.

Дахи майже всіх будівель палацового комплексу вкриті черепицею золотого кольору, оскільки золотий є кольором імператора. Колір даху відрізняється лише у бібліотеки та покоїв наслідного принца. Дах бібліотеки – чорного кольору, оскільки він у Китаї асоціюється з водою, і будівельники сподівалися, що чорний колір допоможе відвести пожежу від будівлі. Дах покоїв принца – зелений, адже зелений – це колір зросту.

Трон у Залі Збереження гармонії
Імператорський трон у Залі Збереження гармонії.

У колекції порцеляни та кераміки музею Забороненого міста зберігається понад 340 тисяч об’єктів епохи династій Тан і Сун. Серед них – особистий порцеляновий посуд імператорів Китаю.

За підрахунками, зробленими при відкритті музею Забороненого міста у 1925 році, в його експозиції зберігалося понад 1,7 мільйона предметів, що становлять історичну цінність, не рахуючи книг і рукописів, у тому числі – виконаних руками імператорів.

У 2016 році в Забороненому місті знову провели інвентаризацію – цього разу в колекції нарахували 1 862 690 артефактів. З них 55 132 предмети були раніше невідомі музейним служителям: вони навіть не знали, що ці предмети є у запасниках. Тож не виключено, що там зберігається ще кілька десятків тисяч неврахованих цінностей.

У палацовій колекції майже 10000 бронзових експонатів, 1600 з них – це вироби, виготовлені раніше 221 року до нової ери. Крім того, в колекції музею налічується понад 50 тисяч картин, 400 з яких виконано раніше 1271 року нової ери.



Особливою гордістю музею є колекція годинників XVIII–XIX століть, яка вважається найбільшою у світі.

Заборонене місто прикрашають численні статуї тварин. Чим більше статуй на даху і в залах будівлі, тим важливіша сама будівля. Більшість статуй – це леви, дракони та фенікси, всього ж серед статуй можна побачити 9 видів тварин. Лише у двох будівлях представлені всі 9 видів: це імператорський Палац загальної гармонії та Палац земної безтурботності, де розташовувалися покої імператриці.

Статуї левів на території палацового комплексу завжди стоять парами: одна зображує самця, інша – самку. Лев у китайській міфології – це символ сили, тож левові статуї вважаються охоронцями палацу.

Теракотові прикраси даху
Теракотові прикраси на даху одного із палаців.

У 1987 році на світові екрани вийшов фільм «Останній імператор», присвячений життю останнього китайського імператора Пу Ї. Це був перший фільм, який китайський уряд дозволив знімати у Забороненому місті. З того часу тут відбувалися зйомки ще двох фільмів – «Поліцейський із Забороненого міста» та «Марко Поло».

У 1998 році на території Забороненого міста вперше було показано оперну постановку. Це була опера Пуччіні «Турандот» про китайську принцесу, яка відмовлялася виходити заміж перш, ніж наречений успішно вирішить запропоновані нею три загадки.

У 2001 році три найвідоміших тенори світу – іспанські співаки Хосе Каррерас і Пласідо Домінго та італійський співак Лучано Паваротті – дали один зі своїх концертів перед головними воротами Забороненого міста.

Назва «Заборонене місто» пов’язана з тим, що людина, яка там не проживала, могла увійти на його територію лише за особистим дозволом імператора, який видавався лише у виняткових випадках.




Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!

Вам також може сподобатися