Отто Едуард Леопольд фон Бісмарк-Шенгаузен – князь фон Бісмарк-Шенгаузен, герцог Лауенбурзький; німецький політик, державний діяч, прем’єр-міністр Пруссії, перший канцлер Другого Рейху, названий «залізним канцлером». Він сприяв возз’єднанню Німеччини.

Народився 1 квітня 1815 року у Шенгаузені, помер 30 липня 1898 року у Фрідріхсру.

У внутрішній політиці – прихильник еволюційного консерватизму. Його вважають одним із найвпливовіших та найвидатніших європейських політиків ХІХ століття. Також вважається національним героєм Німеччини.

Цікаві факти про Отто фон Бісмарка

• Подробиці життя Отто фон Бісмарка дійшли до нас багато в чому завдяки тому, що він сам описав їх у своїх мемуарах. Причому він знав, що мемуари будуть користуватися попитом, а тому використовував їх, щоб створити собі в очах публіки той образ, який йому і був потрібен – непохитний і непідкупний політик, патріот і просто хороша людина. Зрештою, саме завдяки його діяльності німецькі королівства і князівства об’єдналися в нову єдину державу – Німеччину.

• Навіть після виходу у відставку «залізний канцлер», будучи вже в похилому віці, активно намагався впливати на світову політику. Його мемуари та публікації мали величезну вагу.

• За часи перебування на посаді канцлера Бісмарк не лише фізично виснажився, його здоров’я також погіршилось. Все частіше він мусив залишатись в своїх маєтках місяцями. Він їв та пив понад міру. Його вага постійно збільшувалась і у 1879 році становила 112 кг. У нього з’явилось багато хвороб, деякі з них стали хронічними, зокрема ревматизм, запалення вен, геморой, порушення травлення, а також безсоння. Окрім зловживання алкогольними напоями та паління тютюну, знайомі розповідали про вживання морфію.

Бісмарк студент. Картина художника Філіппа Петрі, 1833 рік.

• У короткій біографії Отто фон Бісмарка згадується, що в юності він здобував освіту в Геттінгенському університеті. Правда, чомусь не завжди уточнюється, що він його так і не закінчив. Майбутній канцлер жив на гроші, якими постачали його батьки, і тринькав їх, не замислюючись. Одного разу він вліз у великі борги, розплатитися з якими не міг, так що йому довелося кинути навчання і втекти з міста, щоб уникнути арешту.

• Якось він викликав на дуель політика Рудольфа Вірхова. Той прийняв виклик, але нестандартно – замість зброї він запропонував дві невеликі ковбаски, одна з яких була отруєна. Передбачалося, що дуелянти з’їдять по одній ковбасці, а там кому вже пощастить. Подумавши трохи, Отто фон Бісмарк вирішив не покладатися на волю сліпого випадку.

• Його головним болем був син. Влаштований на державну службу, він, однак, створював одні лише проблеми, ледарячи й пиячучи. Сам Отто фон Бісмарк засмучено говорив, що син успадкував від нього лише погані риси, а не позитивні.

• Під час Першої світової війни з метою підняття бойового духу у Німеччині активно використовувався образ покійного на той час Отто фон Бісмарка. Влада наголошувала на тому, що державу, створену «залізним канцлером», треба захищати всіма силами. При цьому вони замовчували, що сам Бісмарк завжди стверджував, що масштабна війна посеред Європи неприпустима, і її треба уникати всіма силами.

• Отто фон Бісмарк недарма прозвали «залізним канцлером». Але твердість характеру він продемонстрував оточуючим далеко не відразу, а в молодості він був і зовсім вельми безвідповідальною людиною. Але після того, як його мати померла, майбутньому політику довелося самому зайнятися управлінням сімейним маєтком, і це його дисциплінувало.

• Навіть після того, як «залізний канцлер» в силу віку вийшов у заслужену відставку, він продовжував вести активне соціальне життя. Мемуари Отто фон Бісмарка, як і його численні публікації, були неймовірно авторитетні, і вони мали помітний вплив на світову політику.

Отто фон Бісмарк з дружиною.

• Незважаючи на спроби матері, людини дуже релігійної, прищепити синові любов до церкви, Отто фон Бісмарк в юності залишався прагматиком та атеїстом. Пізніше, щоправда, все змінилося, і він заглибився у релігію. До речі, батько, за його власними спогадами, часто лупцював сина.

• Якийсь час він провів у росії в якості посла, і навіть був присутній на коронації Миколая II. У Російській імперії тоді було популярне полювання, і Бісмарка теж на нього звали, але він, відвідавши цей захід кілька разів, надалі відмовлявся, стверджуючи, що це непорядно – йти зі зброєю проти беззбройних лісових звірів.

• Прийшовши до влади і ставши канцлером Німеччини, Бісмарк заявив, що ніколи не проводитиме колоніальної політики. Однак невдовзі виникли німецькі колонії в Африці, незважаючи на те, що канцлер був проти.

Церемонія проголошення Вільгельма I німецьким імператором у Версалі. В центрі (у білому мундирі) зображений О. фон Бісмарк. Художник Антон фон Вернер. 1885.

• Своїх цілей він домагався самими різними шляхами. Прагнучи послабити французький вплив у Європі, Отто фон Бісмарк одного разу підробив лист французькому імператору Наполеону III, зберігши його сенс, але змінивши стиль на більш зухвалий і навіть образливий. Як він і очікував, Наполеон III оголосив війну Пруссії, яку так само очікувано програв, і вплив Франції ослаб.

• Стати дипломатом і політиком майбутній канцлер вирішив ще в юності, і йому вдалося стати наймолодшим депутатом прусського ландтагу. Так почалося скандальне сходження Отто фон Бісмарка до слави – його перший же виступ на публіці приніс йому популярність.

• Дослідники біографії фон Бісмарка встановили, що він перебував у любовних стосунках з дружиною відомого графа Орлова. Одного разу вони обидва мало не потонули під час купання в морі, і їх дивом врятував доглядач місцевого маяка. Канцлер розцінив це як знак згори, і зарікся коли-небудь знову зраджувати законній дружині.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!