Мімоза соромлива – рослина, що вміє ображатися
Мімоза соромлива (лат. Mimosa pudica) – це багаторічна трав’яниста рослина з сімейства Бобових (Fabaceae) висотою від 30 до 150 сантиметрів, що походить з тропічних районів Південної Америки, де вважається бур’яном. При цьому по всьому світу її культивують як декоративну.
Мімоза соромлива вперше була описана видатним шведським природознавцем Карлом Ліннеєм у його книзі «Види рослин» (Species Plantarum) у 1753 році. Видова назва рослини – Pudica, перекладається з латинської мови як «соромливий, скромний, цнотливий».
У молодих рослин стебло прямостояче, але з віком стає повзучим або сланким. Цвіте мімоза соромлива з травня по вересень невеликими фіолетовими суцвіттями у вигляді кульок, що розташовуються на довгих квітконосах. Запилення відбувається за допомогою вітру або комах, після цвітіння утворюються вигнуті гачкоподібні боби.
Відмінною рисою мімози соромливої є реакція на потенційну загрозу. При ушкодженні коріння рослина виділяє «коктейль» з отруйних речовин, що включає метансульфонову, молочну і піровиноградну кислоти, а також різні сполуки сірки. Нерідко це призводить до отруєння худоби на пасовищах.
Ще однією дивовижною властивістю, яка і дала рослині назву, стала її здатність згортати листя у відповідь на дотик. Механізм цієї дії вченим відомий. В основі черешків розташовані водні мембрани, а сенсорні ділянки на листочках реагують на тиск. При дотику вода прямує до місця контакту, і під цією вагою листя згортається і опускається вниз.
Нещодавно австралійські вчені виявили, що мімоза соромлива здатна самонавчатися. Згідно з результатами дослідження, опублікованого в журналі «Oecologia», мімоза запам’ятовує особливості кожного контакту, і якщо він не становить загрози, витрачати енергію на згортання листя не стане.
Така поведінка властива тваринам: за допомогою нервової системи вони не тільки одержують інформацію, а й можуть її надалі використовувати. Поведінкові реакції рослини з урахуванням накопичених нею даних були описані вперше на цьому прикладі.
Цікаво, що мімоза соромлива добре розрізняє свого потенційного ворога. У ході експериментів було встановлено: у тих випадках, коли до її коріння торкалася людина – повітря наповнювалося сумішшю сірководню та інших речовин, при цьому контакт із металом, склом та іншими предметами механізму вироблення «хімічного захисту» не запускав.
У результаті біологи знайшли ще одну концептуальну відмінність мімози соромливої від інших представників фауни: якщо більшість рослин, які використовують для свого захисту отруту, виділяють її зі своєї надземної частини, то об’єкт їх вивчення робить це за допомогою свого коріння, на якому розташовані крихітні вузлики. Більш того, вони не тільки виробляють отруту, а й аналізують хімічний склад довкілля, «приймаючи рішення» щодо потенційної небезпеки.
Коментування закрито.