Мис Горн – цікаві факти

Мис Горн (гол. Kaap Hoorn; ісп. Cabo de Hornos) – найпівденніша точка Південної Америки, розташована на острові Горн (південна частина архіпелагу Вогняна Земля; 55°59′ пд.ш. 67°17′ з.д.). Його відкрили у 1616 році голландські мореплавці Якоб Лемер і Віллем Корнеліс Схаутен. Він названий на честь рідного міста Схаутена – Горн.

Клімат на мисі більш-менш рівний, температура коливається від -2°С до +14°С. Погода переважно вітряна та похмура. Більшу частину року йдуть сильні дощі. На мисі Горн розташований знаменитий маяк, співробітники якого перебувають на острові цілий рік.

Мис Горн часто зустрічається в романах про мореплавство та іншій художній літературі. Одним із найвідоміших романів, що описують мис Горн, є «Кораблекрушіння «Джонатана» Жуля Верна.

Найцікавіші факти про мис Горн

Вогняна земля, протока Дрейка і мис Горн.

• Мис Горн є найпівденнішою точкою архіпелагу Вогняна Земля. Вперше європейці побували тут 29 січня 1616 року. В цей час тут пройшло голландське судно під командуванням капітана Віллема Схаутена. Голландці намагалися знайти новий шлях до Азії. Назву мису капітан Схаутен дав на честь свого рідного міста Хоорна (Hoorn). У вахтовому журналі зазначалося, що команді в цей день була видана потрійна порція вина.

• Мореплавців мис Горн зустрічає негостинно – температура тут невисока, протягом року вона змінюється від -2 до +14 градусів за Цельсієм. Постійно йдуть дощі і дмуть сильні вітри. В епоху вітрильних суден проходження мису Горн вважалося ознакою високої майстерності. Після першого вдалого проходу моряк отримував право на носіння мідної сережки у вусі. Після другого вона замінювалася на срібну, а після третього – на золоту. Є навіть легенда про те, що моряки, які пройшли Горн, отримували одну безкоштовну порцію спиртного в портових шинках.

• І в даний час мис Горн приваблює безліч туристів, сюди ходять круїзні судна. А самі туристи, які здійснили таку подорож, отримують спеціальні сертифікати.

• Незважаючи на суворий клімат, ці місця здавна були населені. Корінним населенням були індіанці племені яганів, які займалися тут полюванням і рибальством. В даний час в живих з даного племені нікого не залишилося, остання представниця (Лакутайя ле Кіпа) померла у 1983 році. За її спогадами журналістка з Чилі Патрісія Стамбук опублікувала книгу «Роза Яган, останній зв’язок». Зараз на мисі живуть лише доглядачі місцевого маяка.

• У 1937 році у Франції було створено так зване «Братство капітанів далекого плавання, що пройшли мис Горн». Ця організація припинила своє існування у 2003 році через те, що нікого з його засновників просто не залишилося в живих. Але аналогічні об’єднання існують в різних країнах світу і в наш час.

Чилійський маяк на острові Горн.

• Сотні кораблів зазнали тут краху і назавжди залишилися лежати на дні поруч з мисом Горн. Дослідники стверджують, що, починаючи з XVII століття, число загиблих моряків перевищує 10 000 чоловік. Саме тут з’явилася легенда про «Летючого голландця». Капітан торгового судна Ван дер Декен довго не міг пройти мис через негоду. У серцях він кинув фразу про те, що подолає мис Горн, навіть якщо йому доведеться робити це до другого пришестя Христа. З тих пір «Летючий голландець» приречений на вічне поневіряння.

• У 1933 році Альфон Моллер Хансен з Норвегії став першим мореплавцем, який подолав мис Горн наодинці. На вітрильнику «Мері Джейн» він вийшов з Буенос-Айреса (Аргентина), пройшов через мис Горн і через 110 днів ризикованої подорожі увійшов в бухту порту Анкуд, розташованого на острові Чилое, що належить Чилі.

• У 2010 році відомий мандрівник Федір Конюхов відвідав Бобруйський художній коледж, який він закінчив багато років тому. На прохання Федора Пилиповича студенти коледжу виготовили пам’ятний хрест з написом англійською мовою «Пам’яті всіх загиблих мореплавців біля мису Горн». Під час своєї чергової подорожі Федір Конюхов встановив цей хрест на мисі Горн.